Культурно-гігієнічні навички, їх значення у розвитку дитини

 

Культурно-­гігієнічні навички – це важлива складова частина культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин. Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема і культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя.

Культурно-гігієнічні навички в значній мірі формуються в дошкільному віці, так як нервова система дитини надзвичайно пластична, а дії, пов’язані з прийняттям їжі, одяганням, умиванням, повторюються кожен день, систематично і неодноразово.

У дошкільному закладі у дітей формуються навички щодо дотримання чистоти тіла, культури їжі, підтримання порядку в навколишньому середовищі, а також культурних взаємин дітей один з одним і з дорослими. Формування звичок і навичок здійснюється під безпосереднім педагогічним впливом дорослих і всього навколишнього оточення. Міцність, гнучкість навичок і звичок залежить від ряду факторів: умов, своєчасності початку цієї роботи, емоційного ставлення дитини до виконуваних дій, систематичності вправ дітей у певних діях. Особливу увагу в дошкільних установах приділяють формуванню нової навички, звички, коли у дітей з’являються нові обов’язки, нові речі, новий вид діяльності, якими діти повинні оволодіти. При цьому дітей привчають виконувати не тільки те, що їм приємно, а й те, що необхідно, долаючи труднощі різного характеру.

Тож, здоров’я дітей, загартованість їхніх організмів, інтерес до здорового способу життя залежать саме від того, наскільки сформовані у них різні уміння і навички, в тому числі культурно-гігієнічні.

У педагогічному словнику поняття «навички» трактується як дії, складові частини яких у процесі формування стають автоматичними.

Фізіологічною основою культурно-гігієнічних навичок є утворення умовно-рефлекторних зв’язків, вироблення динамічного стереотипу, адже формуються навички на основі застосування знань про відповідний спосіб дії, шляхом цілеспрямованих планомірних вправлянь.

Культурно-гігієнічні навички поєднують у собі явища гігієни і культури. Діти мають усвідомити, що їхнє ставлення до гігієнічних вимог є не лише ставленням до власного здоров’я, а й свідченням поваги до людей, адже неакуратна, неохайна людина викликає відразу, небажання спілкуватися з нею.

Віднедавна значного розвитку набула валеологія – наука про збереження і зміцнення здоров’я. ЇЇ сутність полягає в тому, що людина повинна пізнати і створити себе, навчитися берегти і зміцнювати своє здоров’я.

Основними напрямами роботи з валеологічного виховання дітей дошкільного віку є:

−     формування мотиваційних установок на здоровий спосіб життя як основну умову збереження і зміцнення здоров’я;

−     формування бережного ставлення до власного здоров»я;

−     прищеплення навичок особистої гігієни;

−     ознайомлення дітей із способами профілактики захворювань і запобігання травматизму;

−     формування культури діяльності, дотримання гігієнічно обґрунтованих вимог до організації життєдіяльності загалом.

Набуття дітьми дошкільного віку валеологічної культури передбачає оволодіння ними первинними знаннями про свій організм і здоров’я, вміннями дотримуватися доцільного режиму життя і діяльності, харчування, сну, відпочинку, систематичне та якісне здійснення гігієнічних процедур, заходів запобігання хворобам. Вихователі і батьки повинні активізувати увагу дитини до її самопочуття, загального стану організму. Вона мусить уміти аналізувати свою надмірну збудливість або пригніченість, які можуть свідчити про початок захворювання. Це є основою формування здорового способу життя, елементарних умінь самоспостереження і самоаналізу власного стану здоров’я.

Гігієнічне виховання і навчання нерозривно пов’язане з вихованням культурної поведінки і має такі завдання:

−     привчити дітей правильно сидіти за столом під час їжі, акуратно їсти, ретельно, безшумно пережовувати їжу;

−     вміти користуватися столовими приборами, серветкою;

−     познайомити з різновидами посуду (чайна, їдальня);

−     вчити сервірувати стіл до чаю;

−     привертати увагу правильного спілкування під час прийому їжі (розмовляти напівголосно, доброзичливим тоном, не говорити з набитим ротом, шанобливо ставитися до прохань і бажань дітей).

З перших днів життя при формуванні культурно-гігієнічних навичок йде не просто засвоєння правил і норм поведінки, а надзвичайно важливий процес соціалізації, входження малюка в світ дорослих.

Не можна цей процес залишати на потім – хай поки дитина залишиться дитиною, а привчити її до правил можна і пізніше. Це невірна думка! Психічний розвиток – процес нерівномірний, його лінії йдуть не одночасно, тобто періоди найбільш швидкого розвитку тих чи інших функцій, психічних якостей. Ці періоди називаються сенситивними і період раннього і дошкільного дитинства найбільш сприятливий для формування культурно-гігієнічних навичок. Потім на їх основі будується розвиток інших функцій і якостей.

Виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей – першооснова всієї подальшої роботи і основа для розвитку фізично міцної дитини. До того ж культурно-гігієнічні навички – це елементи самообслуговування, що є першою сходинкою і основою для трудового виховання.

Культурно-гігієнічні навички збігаються з такою лінією психічного розвитку, як розвиток волі. Малюк ще нічого не вміє робити, тому всяка дія дається з великими труднощами. І не завжди хочеться доводити почату справу до кінця, особливо якщо нічого не виходить. Нехай мама чи вихователька погодує, вимиє руки, адже так важко утримати слизьке мило, коли воно вискакує з рук і не слухається. Мама це зробить краще та й швидше. І якщо дорослі поспішають прийти на допомогу дитині при найменшому утрудненні, звільнити його від необхідності докладати зусиль, то дуже швидко у нього сформується пасивна позиція: «Застебніть», «Зауважте», «Одягніть».

Для того, щоб завершити дію, отримати якісний результат, зробити все в правильній послідовності, красиво і акуратно, потрібно докласти вольові зусилля.Так для дитини важливим стає якість виконання дії, вона вчиться доводити почату справу до кінця, утримувати мету діяльності, не відволікатися. І тепер уже не дорослий нагадує про необхідність тієї або іншої дії, а сама дитина за своєю ініціативою її сама вчиняє, контролює її хід. При цьому формуються такі вольові якості особистості, як цілеспрямованість, організованість, дисциплінованість, витримка, наполегливість, самостійність.

Виконання культурно-гігієнічних навичок створює умови для формування основ естетичного смаку.

Так, дівчинка починає придивлятися до себе, порівнювати, наскільки вона змінилася, коли її причесали, зав’язали бантики. Важливо, щоб дорослий при скоєнні побутових процесів ненав’язливо звертав увагу дитини на зміни в її зовнішньому вигляді. Дивлячись у дзеркало, дитина не тільки відкриває себе, але й оцінює свій зовнішній вигляд, співвідносить його з уявою про еталои краси, усуває неохайність у своєму одязі і зовнішності. Таким чином, складається критичне ставлення до свого вигляду, народжується правильна самооцінка. Дитина поступово переходить до контролю за своїм зовнішнім виглядом.

Освоєння культурно-гігієнічних навичок пов’язане з етичним розвитком дошкільника. Трирічний малюк вже може дати моральну оцінку діям людини або героям казки. Поки вона ще заснована на перенесенні загального емоційного ставлення дитини до людини або персонажа: подобається, значить, хороший, не подобається, значить, поганий.

У чотири-п’ять років у дітей починаються складатися моральні поняття «добре», «погано». Діти відносять до них вчинки інших людей і на цій підставі оцінюють поведінку. Треба пам’ятати, що дитині важко оцінити складні вчинки, набагато легше побутова поведінка.

Взаємопов’язано з формуванням культурно-гігієнічних навичок складаються і розвиваються моральні почуття. Малюки до трьох років відчувають задоволення від того, що вони спочатку виконують дії разом з дорослим, а потім самостійно. У чотири роки задоволення дитині доставляє правильність виконання дії, що підтверджується відповідною оцінкою дорослого. Прагнення заслужити схвалення, похвалу є стимулом, що спонукає малюка до виконання дії. І тільки потім, коли він зрозуміє, що за кожною дією стоїть правило, засвоїть моральну норму, співвіднесе її з дією, вона починає відчувати задоволення від того, що надходить відповідно до моральної норми. Тепер дитина радіє не тому, що вимила руки, а тому, що акуратна: «Я хороший, тому що все роблю правильно»

Діти 3-4 років тільки починають усвідомлювати правила поведінки, але ще не бачать прихованих за ними моральних норм, часто не відносять цих правил до іншого. Вихователю треба пам’ятати, що про активне освоєння правил поведінки свідчить поява скарг-заяв, адресованих дорослому. Малюк помічає порушення правил іншими дітьми і повідомляє про це. Причина подібних висловлювань дитини в прагненні переконатися, що вона правильно розуміє правила поведінки, отримує підтримку з боку дорослого. Тому до таких скарг слід ставитися з великою увагою, підтвердити, що малюк правильно розуміє суспільні вимоги, і підказати, як потрібно вчинити, якщо він помічає їх порушення.

Формування культурно-гігієнічних навичок пов’язане з усвідомленням способів їх здійснення, тобто послідовності їх виконання, а також необхідності їх виконувати. У цьому дитині допомагає правильний режим дня. Включаючись в режим дня, виконуючи побутові процеси, дитина освоює серію культурно-гігієнічних навичок. Ці навички одна з складових культури поведінки в побуті. Навичка, що стала потребою – це звичка. Навичка вмиватися дозволяє дитині робити це спритно і швидко, а звичка вмиватися спонукає її робити це охоче і без примусу. У міру засвоєння культурно-гігієнічні навички узагальнюються, відриваються від відповідного їм предмета і переносяться в ігрову, уявну ситуацію, тим самим впливаючи на становлення нового виду діяльності – гри.

У грі діти відображають взаємини, які складаються в ході побутових процесів. У грі діти імітують побутові дії (миття рук, прийом їжі), тим самим закріплюючи дії з побутовими предметами (ложкою, чашкою тощо), а так само відображають правила, які стоять за виконанням культурно-гігієнічних навичок: одяг ляльки треба акуратно скласти , посуд на столі розставити красиво.

Культурно-гігієнічні навички пов’язані не тільки з грою. Вони є основою першого доступного дитині виду трудової діяльності – праці з самообслуговування.       Самообслуговування характеризується тим, що дії дитини не мають громадського мотиву, вони спрямовані на самого себе. Освоєння культурно-гігієнічних навичок впливає не тільки на ігрову і трудову діяльність, але і на взаємини дитини з дорослими і однолітками. 

Освоєння культурно-гігієнічних навичок дає можливість порівняти себе з іншими дітьми: краще або гірше я вмію це робити? Можу навіть навчити товариша! Буду допомагати дорослим і маленькому братові! Так через порівняння себе з іншими складаються передумови для формування самооцінки, усвідомлення своїх можливостей і умінь, а так само передумови для самоконтролю. При виконанні побутових процесів малюк спостерігає, порівнює, аналізує, встановлює причинно – наслідкові зв’язки. Він замислюється над тим, куди поділося мило, адже спочатку був великий шматок, а через деякий час став зовсім маленький, чому вода змиває піну і бруд з рук, як за допомогою виделки можна розділити котлету навпіл, куди пропадає цукор у чаї тощо.

Спочатку дитина зауважує причинно – наслідкові зв’язки за допомогою дорослого, який, ставлячи питання і пояснюючи, звертає на них увагу дитини. Важливо, щоб питання і пояснення, адресовані самим маленьким, були включені в конкретну ситуацію. При цьому слід спиратися на досвід малюка.

У період раннього дитинства складається таке особистісне новоутворення, як свідомість свого «Я». Це виражається в тому, що малюк починає називати себе в першій особі: «Я сам». За цим стоїть усвідомлення власної активності, відділення результату своїх дій від самих дій. Дитина починає розуміти, що саме він виконав дію, саме він досяг результату, він переживає гордість за свої досягнення, прагне знову і знову проявити свою активність і самостійність, показуючи іншим своє «Я»: я сам вмію вмиватися, одягатися, взуватися, зачісуватися. Нехай повільно, але сам! Хоча поки він освоїв лише прості дії, вони дають можливість відчути себе дорослим, незалежним.

Культурно-гігієнічні навички спрямовані на саму дитину. Виконуючи санітарно-гігієнічні процедури, малюк усвідомлює самого себе. У нього формується уявлення про власне тіло. При одяганні і умиванні, дитина, розглядаючи своє відображення в дзеркалі, приходить до розуміння деяких змін, що відбуваються в ньому самому в ході побутового процесу: особа з брудного перетворилася на чисту, волосся з розпатланих стали красиво причесаним, ніжки взули в чобітки, на ручки наділи рукавички. Дитина починає контролювати свій зовнішній вигляд: звертає увагу на брудні руки, зауважує неполадки в одязі, просить дорослого допомогти привести себе в порядок, у малюка формується потреба в чистоті й охайності. Тобто дії, їх складові, вдосконалюються самі собою, змінюють саму дитину, а не предмет. 

З віком у міру оволодіння культурно-гігієнічними навичками малюк усвідомлює правила поведінки, які її визначають. І такі правила починають регулювати дії дитини, керувати ними. Таким чином, освоєння культурно-гігієнічних навичок пов’язане з етичним розвитком дошкільника.

У процесі повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб виконання правил особистої гігієни стало для них природним, а гігієнічні навички з віком постійно вдосконалювалися. На початку дітей привчають до виконання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, ігри, прогулянки тощо Діти середнього і старшого дошкільного віку більш усвідомлено повинні ставитися до виконання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з милом, намилюючи їх до утворення піни і насухо витирати їх, користуватися індивідуальним рушником, гребінцем, стаканом для полоскання рота, стежити, щоб всі речі містилися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни передбачає і вміння дітей бути завжди охайними, помічати неполадки в своєму одязі, самостійно або за допомогою дорослих їх усувати. 

Отже, гігієнічне виховання і навчання нерозривно пов’язане з вихованням культурної поведінки. Всі відомості з гігієни прищеплюються дітям у повсякденному житті у процесі різноманітних видів діяльності та відпочинку, тобто в кожному компоненті режиму можна знайти сприятливий момент для гігієнічного виховання. Дотримання культурно-гігієнічних норм та формування культурно-гігієнічних навичок у дітей є необхідною умовою виховання здорового підростаючого покоління.