Педагогічна майстерність як складова професійної діяльності

вихователя дошкільного закладу

Педагог-новатор Ш.О. Амонашвілі переконаний, що майстер­ність учителя виявляється в чіткій педагогічній позиції, у постійно­му пошуку ефективних шляхів розв’язання проблем виховання і навчання, у швидкому й правильному розв’язанні складних педаго­гічних ситуацій, у педагогічній інтуїції, в умінні керувати педагогі­чним процесом легко і без примусу, бути для своїх вихованців потріб­ною людиною з широким кругозором, принциповістю, невичерпним оптимізмом і креативністю. А головне на шляху до педагогічної май­стерності - це віра в самого себе, у свої можливості: «Потрібно вірити, що кожен із нас здатен стати неповторним, унікальним, най­вищим майстром професійної, педагогічної праці, і потрібно, щоб кожен із нас умів розкривати свої сили і можливості».

Отже, майстерність педагога - це вищий рівень його профе­сійної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час він досягає оптимальних результатів.

Зовні майстерність вихователя виявляється в успішному роз­в’язанні різноманітних педагогічних завдань, у високому рівні організації навчально-виховного процесу. А її суть - в особистіс­них якостях, які й забезпечують успіх діяльності. Ці якості вияв­ляються не лише в уміннях, а й у сукупності властивостей вихо­вателя, його педагогічних позиціях, які й визначають продукти­вність і творчий характер професійної діяльності.

Вихователь - це двічі майстер, тому що, по-перше, - це від­мінний знавець психології особистості дошкільника і того, чого її слід навчити, а по-друге, - це людина, яка володіє способами ви­ховання і навчання.

Знання індивідуальних особливостей психіки кожної дитини в групі, уміння зрозуміти мотиви її різноманітних дій допомага­ють вихователю не тільки обирати правильну тактику поведінки н конкретній ситуації, а й прогнозувати подальший розвиток цієї ситуації, передбачати наступні вчинки вихованця. У разі виник­нення конфлікту між дітьми вихователю необхідно швидко зорієнтуватися в ситуації, чітко її проаналізувати й швидко прийня­ли рішення. Авторитет вихователя значною мірою залежить від його вміння дати справедливу оцінку кожному вчинку дитини.

Діти дуже чутливі до цієї якості педагога і не вибачають йому най­менших проявів несправедливості в оцінках їх знань і поведінки. Розуміння мотивів дій кожної дитини, прогнозування її поведінки допомагає і в організації різноманітних видів дитячої діяльності - ігор, праці, художньої творчості, навчання.

Отже, майстерність виявляється в діяльності і характеризу­ється високим рівнем розвитку педагогічної інтуїції, спеціальних та загальних умінь педагога.

Педагогічна майстерність — це комплекс властивостей осо­бистості, який забезпечує високий рівень самоорганізації профе­сійної педагогічної діяльності на рефлексивній основі (за I.A. Зязюном).

Рефлексія — процес самопізнання суб’єктом внутрішніх пси­хічних актів і станів.

Визначають педагогічну майстерність такі її компоненти:

1)         гуманістична спрямованість;

2)         професійні знання (професійну компетентність);

3)         педагогічні здібності;

4)         педагогічна техніка (професійні вміння).

При цьому підґрунтям педагогічної майстерності педагог ви­значає професійну компетентність — знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він викладає, а з іншого - до уч­нів, психологію яких мусить добре знати, тобто це знання пред­мета, методики його викладання, педагогіки і психології.

Гуманістична спрямованість вихователя визначається мо­тивами, потребами, ціннісними орієнтаціями, інтересами, схиль­ностями, ідеалами. Вона тісно пов’язана з мотиваційним компле­ксом, який охоплює такі принципи:

1)            ставлення до дитини як суспільної цінності;

2)            спрямованість на відкрите активне партнерське спілкування;

3)            прагнення до самовдосконалення;

4)            установка на творчість;

5)            спрямованість на всебічний і гармонійний розвиток вихован­ців з орієнтацією на Базовий компонент дошкільної освіти.

У кожного вихователя свої інтереси (наприклад, інтерес мо­лодого вихователя полягає в тому, щоб вихованці бачили в ньому знаючого педагога, який доступно, зрозуміло і цікаво розповідає на заняттях і поза ними, знає багато ігор і може їх навчити тощо; у досвідченого вихователя інтерес виявляється в тому, щоб знай­ти ефективні методи і прийоми взаємодії з вихованцями, які спри­ятимуть їх максимальному саморозвитку і самореалізації як тво­рчих, самодостатніх особистостей).

Професійні знання вихователя — це основа педагогічної май­стерності. Вихователь дошкільного закладу повинен мати ґрун­товні знання з гуманітарних і соціально-економічних, фундамен­тальних і професійно орієнтованих дисциплін.

Основою професійної діяльності вихователя ДНЗ є знання ві­кових та індивідуальних психолого-педагогічних особливостей розвитку дітей дошкільного віку. Ураховуючи їх, вихователь пла­нує подальшу роботу: організовує ігрову діяльність, самостійну, навчальну, конструктивну, образотворчу тощо. Знання вікових особливостей необхідне для використання адекватних вікові, ситуації форм, методів і прийомів роботи: педагог ураховує зако­номірності розвитку пізнавальних здібностей дітей різного віку.

Особливостями професійних знань є:

1)         науковість;

2)         комплексність, що вимагає від вихователя синтезу різноманіт­них знань з усіх галузей  наук;

3)         особистісна забарвленість;

4)         оновлення знань.

Педагогічні здібності вихователя. Здібності - індивідуальні особливості людини, від яких залежить успішне виконання пев­них видів діяльності. Здібності не даються від природи в готовому вигляді. Велике значення у їх формуванні мають задатки. Здіб­ності можуть формуватися в певних соціальних умовах, у процесі засвоєння, а потім і творчого застосування знань, умінь і навичок.

Визначається 6 головних педагогічних здібностей вихователя:

1)         комунікативністпь, тобто здатність спілкуватися. Вона охоп­лює добре ставлення до людей, контактність, доброзичливість.' Низький рівень комунікативності педагога руйнує середови­ще професійної діяльності, створює труднощі на шляху до вза­ємодії з вихованцями;

2)         перцептивні здібності передбачають наявність професійної далекоглядності, спостережливості, емпатії, педагогічної інту­їції, уміння читати настрій і думки по очах дітей, розуміти мотиви вчинків. Спостережливість вимагає вміння бачити і чути, аналізувати, переробляти отриману інформацію. Спосте-¹ режливість і досвід - це основа інтуїції.

3)         динамізм - здатність до переконання і навіювання; це внутрі­шня енергія, гнучкість та ініціатива в різноманітності впли­вів. Прикладом динамізму є діяльність педагогів-новаторів;

4)         емоційна стійкість - уміння володіти собою в різноманітних ситуаціях, здатність до саморегуляції;

5)         оптимістичне прогнозування - провідна педагогічна здіб­ність, що передбачає опору на позитивні сторони вихованця. Принцип оптимістичного прогнозування був засадничим у пе­дагогічній системі A.C. Макаренка;

6)         креативність - здатність до творчості.

Педагогічна техніка (професійні уміння вихователя). Уміння - здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що- небудь; готовність до практичних і теоретичних дій, які викону­ються швидко, точно і свідомо на основі засвоєних знань і життєво­го досвіду.

Внутрішня техніка - створення внутрішнього переживання особистості, психологічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.

Зовнішня техніка - втілення внутрішнього переживання осо­бистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.

Отже, це людина особливо вправна, неперевершена у своїй справі. Майстра ще називають асом, професіона­лом. Майстер - це людина, що має ґрунтовні знання про об’єкт своєї діяльності і засоби впливу на нього, хист до конкретного виду діяльності, володіє низкою важливих для самореалізації в професії особистісних якостей, любить свою професію, має досвід роботи і послідовників, яким уміло передає своє ремесло, постій­но самовдосконалюється.