Основи обдарованості дітей дошкільного віку

 

         Нині проблема обдарованості, яку часто називають проблемою обдарованих дітей, стала певною мірою популярною не лише у вузьких колах науковців (психологів, педагогів та ін.) і вчителів, а і серед багатьох батьків, які особливо зацікавлені у незвичайній  і щасливій долі своїх нащадків, починаючи від дошкільного віку, навчання у школі, далі в університеті, аспірантурі тощо.

         Чи можна у зв’язку з цим говорити про якусь моду на дослідження й обговорення цієї проблеми? Чому саме останнім часом вона набула відчутного розголосу?        Чи є новою проблема обдарованості і чому саме останнім часом їй надають так багато уваги?

         Якщо уважно простежити ситуацію у світі, пов’язану із загальним та економічним розвитком різних країн, та видно що уже давно стало очевидним, що найбільших успіхів досягають ті держави, які мають висококваліфіковані кадри працівників у відповідних сферах діяльності, тобто фактично йдеться про інтелектуальний, творчий потенціал кожної країни.

         Це особливо стає зрозумілим нині, в період століття який вже давно назвали часом інформаційних технологій, домінування інформації, як основної цінності. Так само це особливо гостро відчувають на нинішньому етапі розвитку її держави, й серед них Україна, де довільно і малоефективно розв’язуються найактуальніші проблеми сьогодення й серед різних причин називається  недостатня інтелектуальна готовність до розв’язання нових і складних проблем. Тобто відчувається дефіцит фахівців високого рівня в різних галузях, дефіцит обдарованих працівників.

         Усе це поза сумнівом, стимулює зацікавленість проблеми обдарованості, творчості, інтелекту, яка і повинна перерости в послідовну державну політику, спрямовану на пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, на адекватне стимулювання творчої праці серед фахівців, узагалі на захист таланту.

         Говорячи переважно про соціально-економічне значення проблеми обдарованості, важливості її наукового дослідження не можна обминути питання, які стосуються сутності самобдаровання, його реальних рівнів.

         Серед фахівців набули значення трактування таких визначень, які є в основі обдарованості:

• Задатки – спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку на їх базі здібностей.

• Нахили – ставлення, конкретна вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність; ґрунтуються на інтересах, потребах у виконанні тієї чи іншої діяльності; постійна потреба у виконанні певної діяльності; прагнення удосконалювати її та засоби її виконання становлять основу покликання.

• Здібності – це індивідуальні властивості особливості, які дають змогу за інших рівних умов більш успішно оволодівати тією чи іншою діяльністю, розв’язувати ті чи інші завдання, проблеми тощо.

• Загальні здібності – це властивості, які лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю.

• Спеціальні здібності – дають змогу конкретній людині оволодіти певною діяльністю, успішно виконувати цю діяльність.

• Творчі здібності – дають змогу успішно виконувати творчу діяльність (загальні творчі здібності – будь-яку творчу діяльність, літературну).

• Обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, що відрізняється від умовного «середнього» рівня.

• Творча обдарованість – дає змогу успішно розв’язувати творчі завдання, виконувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально, ніж при наявності «простих» творчих здібностей.

• Талант – система якостей, властивостей, які дають змогу особистості досягти значних успіхів в оригінальному виконання творчої діяльності.

• Геніальність – система характеристика особистості, яка свідчить про її   досягнення, дуже суттєво переважаючі «звичайну» й навіть творчу діяльність (у тому числі й на рівні таланту).

         Таким чином, обдарована дитина – це дитина, яка, виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний «середній» рівень. При цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.

         Обдарована дитина

-         володіє великим об’ємом інформації;

-         має багатий словниковий запас;

-         самостійно переносе засвоєне на новий матеріал;

-         встановлює причинно-наслідкові зв’язки;

-         уміє робити висновки;

-         за власною ініціативою обирає для рішення складні завдання;

-         здатна організувати і узагальнити існуючу інформацію;

-         уміє замічати нове в матеріалі;

-         аналізує ситуацію, яка виникла, перш ніж діяти  в ній;

-         уміє оцінити як результат, так і сам процес праці;

-         використовує ідеї на практиці;

-         володіє високою працездатністю;

-         здатна ризикувати;

-         має розвинене мислення;

-         володіє багатою уявою;

-         має високі естетичні цінності;

-         володіє розвиненою інтуїцією.

         У відношенні до себе і до інших така дитина володіє достатньо реалістичним уявленням про себе (адекватною самооцінкою), а також наступними рисами:

- повага до людей;

- здібність до співчуття, співпереживання;

- терплячість до недоліків інших;

- схильність до самоаналізу;

- нормальне відношення до критики;

- готовність ділитись з іншими речами і ідеями;

- наполегливість у праці і навчанні;

- розвинена потреба у досягненні успіхів;

- слабо виражена агресивність;

- незалежність у мисленні і поведінці;

- готовність вступити у змагання з іншими людьми;

- розвинене почуття гумору;

- впевненість у своїх силах і здібностях.