ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В НЕБЕЗПЕЧНІ ЧАСИ

 

Який із заходів безпеки найефективніший у довгостроковій перспек­тиві? Звісно ж, формування в дітей здатності розпізнавати небезпеки та адекватно на них реагувати. Деякі практичні поради щодо роботи з дошкільниками в цьому напрямі стануть у нагоді.

Під час війни головне завдання всіх дорослих і педагогів зокрема – зберегти життя та здоров'я дітей і навчити їх безпечної поведінки в загроз­ливих ситуаціях.

Під час налагодження системної роботи з пи­тань безпеки в ЗДО у пригоді може стати До­рожня карта безпеки, розроблена фахівцями ДУ «Український інститут розвитку освіти» та роз­міщена на сайті установи.

Доречними стануть прості, але дієві поради, що допоможуть максимально ефективно сформувати навички безпечної пове­дінки дошкільнят в умовах війни.

Регулярно проводити бесіди про безпеку.

Діти, котрі перебувають або перебували на оку­пованих чи прифронтових територіях, уже зна­ють із власного досвіду, що таке небезпека, але слід бути впевненими щодо їхніх дій у можли­вих небезпечних ситуаціях. Говорити доступною мовою, з урахуванням віку дітей, використовува­ти зрозумілі слова. Варто не лише пояснювати, що і як слід робити в ситуаціях загрози, а й від­працьовувати разом відповідні дії.

Навчити дітей адекватно діяти під час три­воги. Важливо, щоб вони навчилися розрізня­ти звуки, що попереджають про небезпеку: сиг­нал повітряної тривоги, відлуння пострілів чи вибухів тощо. Для цього використову­вати казки, історії, мультфільми. Їх можна знайти в рубриках «Сучасне дошкілля під крилами захис­ту» на сайті МОН та «Відеотека» Кейсу безпеки на сайті УІРО.

Навчити малечу реагувати на відповідні сигна­ли. Дуже важливо сформувати вміння лягати на землю і прикривати голову, почувши постріли чи вибухи, триматися біля внутрішньої стіни бу­дівлі. Тут стане в пригоді гра в хованки, під час якої дорослий разом з дитиною можуть обсте­жити кімнату та визначити надійні місця для схо­ванки. Багаторазове повторення допоможе дітям в небезпечній ситуації відреагувати відповідно.

Під час повітряної тривоги слід швидко спус­титись до укриття і перебувати там до кінця три­воги й іще 10 хвилин після відбою. Якщо скорис­татися укриттям немає можливості, необхідно заздалегідь з'ясувати, де можна сховатися:

−    у будівлі – перейти до приміщення без ві­кон, вибрати місце в кутку між несучими сті­нами й недалеко від виходу, аби в разі не­безпеки швидко покинути приміщення;

−    надворі – спуститися в підземний перехід, метро або лягти на землю чи в якесь загли­блення, затуливши голову руками чи предме­тами, що можуть захистити від травмування.

Відпрацьовувати з дітьми план евакуації. Діти мають знати, по яких сходах рухатись, якими виходами можна скористатися в разі небезпеч­них ситуацій та де можна сховатися. Тренуватися разом з вихованцями стільки, скільки потрібно, щоб вони знали, куди йти, якщо ситуація стане критичною.

Формувати базові знання з мінної безпеки.

Важливо розповідати дітям про можливі ризики. Особливо це стосується тих районів, де можуть бути міни або інші нерозірвані вибухові пристрої.

Правила мінної безпеки для дітей

−    не торкатися невідомих предметів.

−    не підходити до нерозірваної вибухівки, не торкатися, не розглядати.

−    повідомляти дорослих про підозрілу знахідку.

−    не гратися в незнайомих місцях.

 Важливо навчити дітей розпізнавати ознаки мінної загрози. У пригоді стане мультсеріал «Пес Патрон».

Обговорити важливість запасів. Будувати роз­мову відповідно до ситуації, спиратися на до­свід дітей, зокрема, можливо, набутий під час перебування в окупації. Допомогти малечі усві­домити, що важливо завжди мати невеликий за­пас води, їжі та медикаментів.

Зберігати спокій та навчати цього дітей. Якщо діти бачать, що дорослі панікують, це може посилити їхній власний страх. Важливо, щоб до­рослі поряд із дітьми зберігали спокій і показува­ли приклад конструктивного реагування на ситу­ацію. Опановувати техніки самозаспокоєння дорослим й допомагати в цьому вихованцям.

Звертатися до професіоналів: фахівців та громадських організацій, які надають психоло­гічну допомогу та поради з питань безпеки для дітей. Практичні поради фахівців розміщено в рубриці «Сучасне дошкілля під крилами захис­ту» сайту МОН, зокрема в розділах «Педагогам, батькам, дітям» та «Поради психологів».

Безпека дорожнього руху для дошкільників

Дбаючи про безпеку дошкільників комплексно, слід не забувати формувати і «класичні» правила безпечної поведінки: у природі, побуті та соціумі.

Рух транспорту та пішоходів на вули­цях і дорогах – занадто складне явище, щоб діти могли зорієнтуватися в ньо­му самостійно. Організовуючи роботу із запобігання дорожньо-транспортному травматизму, дорослим варто звернути увагу на деякі важливі моменти.

Ознайомлення із правилами дорожнього руху в ЗДО варто пов'язувати з усіма розділами про­грами. Проводити таку роботу треба систематично, поступово ускладнюючи програмові вимоги, враховуючи здібності та вік дітей.

Батьки і педагоги мають постійно оновлюва­ти власні знання щодо правил дорожнього руху для пішоходів та вимог, які висуваються до пере­сування з групою дітей вулицями і в транспорті.

Варто чітко визначати межі ділянок, де діти мо­жуть спокійно кататися на велосипедах та інших транспортних засобах. Можна дозволяти малечі самостійно гратися лише на дитячих майданчиках, а з'їжджати на санчатах лише з тих гірок, які бать­ки перевірили самі й упевнилися, що вони безпеч­ні (не виходять на проїжджу частину дороги).

Пояснювати та повторювати дошкільникам, як вони мають поводитися на вулиці й у транспор­ті, потрібно стільки разів і так часто, як це необ­хідно, аби вони не тільки запам'ятали алгоритми відповідних дій, а й діяли в стандартних ситуаці­ях упевнено, компетентно та завбачливо.

Важливо пам'ятати, що в процесі навчання ді­тей правил дорожнього руху не можна обмежу­ватися лише словесними поясненнями, значне місце слід відвести практичним формам навчан­ня. Зокрема доречними будуть короткі цільові прогулянки неподалік від дитячого садка, під час яких діти матимуть можливість на практиці до­тримуватися правил для пішоходів, спостеріга­ти дорожній рух, закріплювати набуті знання. Особливу увагу слід приділити організації спо­стережень, під час яких дітей варто розміщува­ти в таких місцях, де група не заважатиме руху.

Підготовка дітей до нестандартних ситуацій

Неможливо передбачити всі загрози, з якими можуть зіткнутися діти. Але варто докласти зусиль для формування й розвитку в них універ­сальних якостей, що допоможуть їм дбати про свою безпеку в будь-яких ситуаціях.

Під час прогулянок корисно розбирати різні реальні ситуації, формувати здатність розпізнавати, відчувати небезпеку, навіть потенційну.

Слід учити дітей контролювати свої емоції, керувати своїм тілом, усвідомлю­вати його можливості, застосовувати набу­тий досвід у нових ситуаціях.

Необхідно розвивати в дітей самостій­ність, уміння застосовувати знання, набуті на заняттях, у повсякденному житті.

Важливе завдання сьогодення – учитися жити в заданих умовах, тут і зараз. Насамперед це означає – дорослим дбати про захист та безпеку і при­вчати до цього малечу. А ще, попри всі небезпе­ки і негаразди, учити дітей дослухатися до своїх відчуттів та емоцій, помічати красу сві­ту навколо і радіти життю.

ІНКЛЮЗИВНЕ ДОШКІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

          Дитина з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту (Закон України «Про освіту» №2145-VII від 05.09.17р.)

Відповідно до розуміння інклюзивної освіти та міжнародних документів (Міжнародна стандартна класифікація освіти (ISCED) розроблена ЮНЕСКО), до категоріїї «діти з особливими освітніми потребами» відносять:

−    дітей з порушеннями психофізичного розвитку;

−    дітей з інвалідністю;

−    дітей із родин переселенців;

−    дітей-іноземців (з особливими мовними потребами, які не вивчали й не розуміють мову країни);

−    обдарованих дітей;

−    дітей-представників національних, релігійних менш;

−    дітей із сімей зі складними життєвими обставинами;

−    дітей-сиріт та ін.

Труднощі дітей з особливими потребами пов’язані не лише з відчуттями фізичного обмеження і дискомфорту, переживанням втрати своїх можливостей, але й з «багажем» того негативного ставлення, з яким стикається людина у своєму найближчому оточенні.          Уявлення про дитину з особливими потребами, як про людину, яка багато чого не може робити, потребує допомоги інших – викликає найчастіше почуття жалю. Це заважає дитині включатися в активну соціальну взаємодію.

Умови успішної соціалізації дитини з ООП:

−    раннє виявлення порушень і проведення корекційної роботи з перших місяців життя;

−    готовність батьків допомагати дитині протягом усіх років інтегрованого навчання;

−    супровід вихованця командою супроводу здатною надавати консультативну допомогу педагогам і батькам;

−    можливість отримувати інклюзивну освіту за місцем проживання дитини;

−    наявність спеціальних освітніх програм і посібників;

−    орієнтація на дитину;

−    матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу;

−    система взаємодії фахівців, батьків, педагогів, служб ІРЦ, тобто наявність оптимальної системи комплексного супроводу дітей з ООП.

Інтеграція означає «відновлення цілого». Інтегрування дітей з ООП до освітніх закладів це світовий процес до якого долучені всі високорозвинені країни, в основі концепції інклюзії лежить дотримання принципів прав дитини на використання всіх можливостей які пропонує суспільство.

 Інклюзія – «приналежність або включення», тобто тут індивідуальність кожної людини розглядається як норма, люди не діляться на групи відповідно своїх особливостей. В освіті інклюзія виступає за право кожної дитини, незалежно від індивідуальних переваг і недоліків, брати участь в житті суспільства нарівні з іншими і вчитися в одному освітньому середовищі з однолітками, а не в спеціалізованих освітніх закладах.

Інклюзія виходить із того, що право всіх дітей на спільну освіту і виховання потрібно реалізовувати, попередньо провівши ряд реформ.

Інклюзія забезпечує:

−    визнання рівної цінності для суспільства всіх дітей;

−    подолання бар’єрів на шляху отримання якісної освіти та соціалізації всіх дітей, а не тільки дітей з особливими освітніми потребами;

−    аналіз і вивчення спроб подолання бар’єрів і покращення доступності навчальних закладів для окремих категорій дітей. Проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх;

−    переконання, що відмінності між дітьми – це ресурс, що сприяє педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати;

−    визнання прав дітей на отримання освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, що розташовані за місцем проживання;

−    покращення ситуації у школах(дошкільних закладах) у цілому як для учнів(дітей), так і для педагогів.

−    визнання ролі шкіл не тільки в підвищенні академічних показників учнів, а й у розвитку місцевих громад;

−    розвиток партнерських відносин між школами і місцевими громадами;

−    визнання того, що інклюзія в освіті – це один з аспектів інклюзії в суспільстві.

Переваги інклюзивної освіти

Для дітей з ООП

Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

Ровесники є прикладом для наслідування.

Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

Освітній процес проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

У дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з ровесниками.

Для інших дітей

Вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, налагоджувати і підтримувати дружні стосунки з дітьми, які відрізняються від них.

Вчаться співробітництву.

Вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців

Вихователі інклюзивних груп краще розуміють індивідуальні особливості дітей та оволодівають різноманітними педагогічними технологіями, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням індивідуальних особливостей дитини.

Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

«Про затвердження Порядку організації інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти» ( 28 липня 2021 року)

 Діти з ООП здобувають дошкільну освіту відповідно до державного стандарту дошкільної освіти як і всі діти, проте за допомогою найбільш прийнятних методів, що враховують їхні потреби та можливості.

 Запроваджено 5 рівнів підтримки: від труднощів І ступеня прояву (незначні чи поодинокі) у дітей, яким надаватиметься підтримка першого рівня (визначається та надається у закладі освіти), до труднощів V, найтяжчого ступеня прояву, тобто дітям надаватиметься підтримка другого-п’ятого рівня (визначається фахівцями ІРЦ та зазначається у Висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини).

Кількість дітей з ООП тепер визначається за рівнями підтримки: 

−    не більше однієї дитини, яка потребує четвертого чи п’ятого рівня підтримки;

−    не більше двох дітей, які потребують третього рівня підтримки; 

−    не більше трьох дітей, які потребують другого рівня підтримки.

 Якщо інформація про рівень підтримки, якої потребує дитина, не міститься у висновку ІРЦ, то вона розподіляється у групу закладу дошкільної освіти відповідно до рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу та складності порушень.

 Для дошкільнят, труднощі у яких було виявлено під час навчання в закладі дошкільної освіти, за рішенням закладу освіти може надаватись підтримка першого рівня. Для цього за письмовою заявою батьків керівник дитсадка утворює команду психолого-педагогічного супроводу, яка визначає обсяг такої підтримки. Якщо ж зусиль закладу буде недостатньо і дитині потрібна буде спеціальна допомога, заклад рекомендуватиме батькам звернутись до ІРЦ для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини.

 Для всіх дітей з особливими освітніми потребами, незалежно від визначеного рівня підтримки, команда психолого-педагогічного супроводу складає індивідуальну програму розвитку, а для тих дошкільнят, які цього потребують, – індивідуальний навчальний план.

 Таким чином, на основі аналізу існуючих проблем у реалізації інклюзивної освіти в ЗДО, необхідна побудова певної моделі інклюзії в даних установах. Що, в свою чергу, дасть можливість, з одного боку, батькам скористатися правом своїх дітей на доступність дошкільної освіти, з іншого – надасть можливість ЗДО реалізувати дане право. Побудова такої моделі має спиратися на кращий досвід дошкільних закладів в області реалізації інклюзивної освіти та враховувати різноманітні індивідуальні особливості дітей з ООП.

ДИСТАНЦІЙНА ФОРМА КОМУНІКАЦІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

 Взаємодія з родинами – важливий напрям діяльності закладу до­шкільної освіти за будь-якої форми роботи, однак за дистанційної він стає пріоритетним. Батьки, які у своїй більшості не мають педагогічної освіти, повинні стати помічниками, асистентами і партнерами вихователів, що насамперед зрозуміло й чітко їм треба пояснити, а також постійно підтримувати з ними зв'язок.

Під час дії правового режиму воєнного стану в Україні освітній процес здійснюється з ви­користанням доступних технічних можливостей та з урахуванням безпекової ситуації, зокрема в дистанційному форматі.

Вимушена дистанційна комунікація з дітьми стала викликом для всіх галузей освіти, для всіх учасників освітнього процесу. Найбільші труднощі переживає дошкілля. Адже що менші діти, то складніше організовувати цілеспрямовану освітню діяльність із ними, особливо коли біль­шість малят зазнають стресу. За таких умов зрос­тає роль головних партнерів педагогів – бать­ків вихованців.

Дошкільна освіта реалізується сьогодні у двох дистанційних форматах:

−     синхронному (онлайн-заняття, онлайн- зустрічі);

− асинхронному (із використанням наяв­них та створених педагогами електрон­них освітніх ресурсів).

Батькам дошкільників треба знати необхідну для організації ефективної онлайн-комунікації з дітьми інфор­мацію та добірку корисних практичних порад, аби ра­зом із педагогами забезпечити якісний та ком­фортний для дітей освітній процес.

КАНАЛИ ОНЛАЙН-КОМУНІКАЦІЇ В ЗДО

1.   Сайт закладу дошкільної освіти, на якому оприлюднюється інформація відповідно до вимог статті ЗО («Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти») Закону України «Про освіту».

2.   Електронна пошта:

−       електронна пошта ЗДО для листування за потреби;

−       електронна пошта групи для зворотного зв'язку щодо організації освітніх онлайн-зустрічей з дітьми (на неї можна надсилати фото, відео результатів діяльності з дітьми, за бажання і домовленості з педагогами).

3.    Соціальна мережа Фейсбук (за потреби) – відкрита або закрита спільнота ЗДО, модера­тором якої є вихователь-методист закладу.

4.   Спільноти у вайбері:

−       закрита спільнота (наприклад, «Батьки ЗДО №...») для надання актуальної інфор­мації, пов'язаної з діяльністю закладу, об-говорення нагальних питань, які турбують батьків та адміністрацію закладу (адміні­стратор – директор закладу);

−       закриті спільноти груп (наприклад, група «Джмелик»«) формуються для швидкої опе­ративної взаємодії, повідомлення про ор­ганізацію освітнього процесу (посилання на освітні зустрічі з дітьми, сторінку кон­сультацій, порадників та майстер-класів для батьків), відповіді на запитання бать­ків (адміністратори – вихователі).

5.  Платформа Zоот. Для проведення батьків­ських зустрічей та освітніх онлайн-зустрічей з дітьми (індивідуальних і групових занять) зручно використовувати платформу Zоот. До участі в зустрічах на платформі Zоот можна долучатися як з комп'ютера, так і з планшета  та телефону. Посилання та ідентифікатор для зустрічей на платформі Zоот доцільно закрі­пити:

- для батьківських зустрічей – у закритій вайбер-спільноті закладу («Батьки ЗДО № ...»);

- для освітніх зустрічей з дітьми – у закритих вайбер-спільнотах груп («Група «Джмелик»).

      Правила комунікації у спільнотах доречно спільно сформулювати педагогам та бать­кам на першій батьківській онлайн-зустрічі на платформі Zоот та надіслати їх перелік усім, а також закріпити в чатах.

ПІДГОТОВКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНІХ 
ОНЛАЙН-ЗУСТРІЧЕЙ З ДІТЬМИ

Перед початком систематичних освітніх онлайн-зустрічей педагоги групи разом із вихователем-методистом закладу мають обов'язково провести організаційну зустріч із батьками вихованців, під час якої надати роз'яснення щодо:

−    особливостей організації освітнього процесу в дистанційному форматі;

−    каналів інформування батьків про діяльність дошкільного закладу та зв'язку з адміністрацією;

−    каналів та особливостей зворотного зв'язку педагогів з батьками та дітьми.

Також виховательки мають провести індиві­дуальні онлайн-бесіди з усіма дітьми та їх­німи батьками, під час яких налаштовують ви­хованців на цікаві зустрічі, розповідають про їх особливості та в ігровій формі обговорюють з дітьми правила поведінки і культури спілкування онлайн. А батьки мають ознайомити своїх малят із засобом зв'язку та платформою, на якій вони будуть об'єднуватися для взаємодії з педа­гогом, та час від часу нагадувати правила пове­дінки і культури спілкування.

До онлайн-зустрічей може під’єднатися будь-хто з дорослих членів родини, поряд із яким ди­тина почувається комфортно.

Практика показала, що більшість дітей старшого дошкільного віку, коли залиша­ються самі біля монітора, поводяться більш мотивовано і дисципліновано. Однак бать­ки (чи інші близькі дорослі) мають бути не­подалік.

Норми Санітарного регламенту. За­няття з використанням електронних технічних засобів навчання (далі – ТЗН) з дітьми молодшо­го та середнього дошкільного віку проводяться за згоди батьків і тривають не більше 10 хвилин. Для дітей старшого дошкільного віку безперерв­на тривалість занять з використанням ТЗН не по­винна перевищувати 15 хвилин.

Для дітей із хронічними захворюваннями; таких, що часто хворіють або відновлюють­ся після хвороби (упродовж 2 тижнів); для ді­тей із порушеннями зору тривалість занять з комп'ютером зменшується до 5-7хвилин.

У журналі обліку щоденного відвідування гру­пи вихователь обов'язково фіксує присутність ді­тей на онлайн-зустрічах.

Обов'язок батьків – підтримувати зв'язок із вихователями та повідомляти їм про міс­це перебування та стан здоров'я своєї ди­тини в разі її відсутності на онлайн-зустрічі.

Щотижня в п'ятницю в закритій вайбер-спільноті групи педагоги викладають розподіл майбутніх освітніх зустрічей з дітьми та час їх проведення. У розподілі визначаються тема та мета кожної зустрічі з дітьми, а також перелік не­обхідного для реалізації поставлених завдань матеріалу.

У дні, коли онлайн-зустрічі не проводяться, у закритій вайбер-спільноті групи педагоги про­понують освітні завдання для самостійного опра­цювання батьками з дітьми (асинхронний фор­мат).

Дистанційна форма освіти в дошкільному закладі не означає, що дитина отримує інформацію тільки за допомогою комп'ютерних тех­нологій.

Не менше 30% часу освітнього процесу, пе­редбаченого програмою розвитку дітей, організо­вується в синхронному режимі, під час якого педа­гог та діти одночасно взаємодіють та комунікують між собою в електронному освітньому середо­вищі (зазвичай це онлайн-заняття). А 70% часу освітня взаємодія відбувається в асинхронному режимі, тобто у зручний для дитини час, у власно­му темпі за безпосередньої участі батьків.

Для такої діяльності педагоги пропонують де­які завдання із поясненнями (наприклад, з ма­лювання, ліплення або аплікації), так, щоб бать­ки зрозуміли їх і могли вже без використання комп'ютера виконати їх разом зі своїми дітьми.

РОЛЬ БАТЬКІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННІ ОСВІТНІХ ОНЛАЙН-ЗУСТРІЧЕЙ

Зміст освітніх зустрічей з дітьми має бути ре­тельно продуманий з урахуванням особливос­тей онлайн-спілкування. Але без допомоги бать­ків педагоги не зможуть зробити цей процес комфортним для дітей. Тому доречно буде сфор­мулювати поради для батьків щодо підготовки до онлайн-зустрічей, участі в них та дій після їх завершення.

Поради щодо підготовки до онлайн-зустрічей

1.        Облаштуйте для занять:

−    меблі мають відповідати зросту дитини;

−  верхня горизонталь екрана монітора має розташовуватись на рівні її очей;

−    відстань від очей дитини до екрана – не менше 50 см.

2.        Подбайте про дотримання дитиною розпоряд­ку дня:

−    складіть разом з нею розпорядок;

−  доберіть чи намалюйте картинки – симво­лічні зображення щоденних справ у розпорядку і почепіть на стіні, щоб дитина їх ба­чила;

−  намагайтеся дотримуватися складеного розпорядку (підйом, прийом їжі тощо ма­ють здійснюватись в один і той самий час).

3.        Знайдіть найбільш тихе місце в оселі, адже шум відволікатиме дитину (якщо такої мож­ливості немає, знайдіть разом із дитиною за­тишний куточок та подбайте про навушники).

4.        Забезпечте правильне освітлення в місці, об­раному для занять (акцент слід робити не на дизайні та функціональності, а насамперед на безпечності джерела світла).

5.        Подбайте про свіже повітря (у разі нестачі сві­жого повітря показники мозкових функцій по­гіршуються, якщо дитині душно, знижується її активність, вона втомлюється, може нервува­ти, плакати).

6.        Дайте дитині відчути себе дошкільником / до­шкільницею в групі однолітків – щонаймен­ше спонукайте її перевдягнутися, зняти піжа­му (у дітей домашня обстановка асоціюється з відпочинком, розвагами, тож не налашто­вує на цілеспрямовану практичну взаємодію, а вдягання як підготовка до зустрічі сприяти­ме налаштуванню дитини на заняття, привча­тиме до культури одягу й під час заняття до­поможе не забувати, де вона та що робить).

7.        По змозі приберіть з поля зору дитини все, що може відвернути її увагу від освітньої зустрічі: іграшки, гаджети, домашніх тварин, їжу тощо (якщо увага дитини розсіюється, пізнавальні психічні процеси гальмуються, і вона не засвоює нову інформацію якісно).

8.        Подбайте про те, щоб дитина не була голодна, і поясніть, що поїсти під час заняття вона не зможе (приймання їжі під час заняття не тільки порушує культурні норми, це також небезпечно і для дитини, й для техніки). Приготуйте воду, щоб у разі потреби дитина могла попити.

9.        Підготуйте все необхідне для заняття (папір, олівці, палички, конструктор тощо).

Поради щодо участі в онлайн-зустрічах

1.Станьте повноцінними учасниками освітнього процесу (дитина дошкільного віку може перебувати на онлайн-зустрічах тільки в присутності дорослих).

 2.Підтримуйте позитивне налаштування дитини щодо онлайн-зустрічей.      Дозвольте їй вибрати зручну позу перед екраном.

           3.Приєднайтеся до платформи за 5 хвилин до початку онлайн-зустрічі.

 4.Допоможіть своїй дитині знайти та відкрити необхідну інформацію, увімкніть відео або покажіть, як це зробити самостійно.

5.Приєднавшись до заняття, увімкніть камеру та мікрофон, аби дитина почула голоси своїх одногрупників. Після спільного привітання педагог за потреби може попросити дітей вимкнути мікрофон.

6.Упродовж заняття уважно слухайте інструкції виховательки, щоб зрозуміти, у чому полягає завдання. Виконуйте роль асистента, який допомагає дитині справитися з поставленим завданням.

7.Не варто без прохання педагога чи дитини втручатися в процес їхньої взаємодії.

8.Не змушуйте дитину виконувати завдання, якщо вона не хоче. Але зверніть на це увагу, щоб з'ясувати причину відмови та потім ра­зом з дитиною виконати деякі завдання, на які вона на зустрічі не реагувала.

         9.Будьте терплячими й уважними до почуттів та емоцій дитини.

10.Заохочуйте дитину виконувати рухи, дії на прохання педагога (але не примушуйте), бе­ріть участь у вправах та іграх.

 11.Хваліть дитину за виконання завдань, на­віть якщо робота виконана не зовсім так, як вам хотілося б. Підбадьорюйте дитину, коли їй щось не вдається, і наступного разу вона буде більш упевненою та старанною під час виконання завдань.

Поради щодо дій після онлайн-зустрічі

1.   Обговоріть із дитиною відеозустріч: про що вона дізналася, що робила, що відчувала під час спілкування, виконання завдань, кого з дітей побачила, який настрій був у її друзів тощо. Поділіться з дитиною своїми знаннями та вміннями з теми зустрічі.

2.   Звісно, під час онлайн-зустрічі побачити пев­ний продукт дитячої творчості не завжди вда­ється. Тож, можливо, вам разом з дітьми до­ведеться виконати (закінчити) деякі завдання: створити аплікацію, щось намалювати, зліпи­ти, сконструювати, заспівати, затанцювати, виконати певні рухові вправи з теми освітньої зустрічі тощо.

3.   Не забудьте після онлайн-занять виконати ра­зом із дитиною вправи зорової гімнастики.

Зворотний зв'язок

Педагог також може запропонувати батькам разом з дітьми виконати певне завдання в ті дні, коли немає онлайн-зустрічей.

Орієнтовні завдання для самостійного виконання з дітьми вдома:

−    Записати аудіофайл, де дитина переповідає казку (оповідання), яку прочитала з батька­ми, декламує вивчений удома вірш, або відео- ролик «Театралізація вдома» за змістом прочи­таного художнього твору;

−    Зняти відеоролик із прогулянки зі спостереженнями за об'єктами природи, предметами довкілля та явищами суспільного життя;

−    Створити фотоколаж «Мій настрій упродовж дня»

−    Зняти і надіслати виховательці коротенькі відео, які відображають художньо-продуктивну діяльність дитини (виконання завдання з малювання, аплікації, ліплення).

−    Зняти коротенькі відео, присвячені музичній діяльності дитини (відтворення пісні, таночка, гра на дитячому музичному інструменті або розмова про музичний твір).

−    Зняти мінівідео, які відображають рухову діяльність дитини, тощо.

Слід пам'ятати, що такі завдання можна пропонувати виконати лише за бажанням як батьків, так і дитини, а також з урахуванням можливостей родини. Фото або відео результатів такої самостійної діяльності батьки, знову-таки за бажанням, можуть надсилати на електронну пошту групи. Це буде своєрідний зворотний зв'язок, що сприятиме кращій організації онлайн-зустрічей.

Дуже важливо  знайти спільну мову з батьками вихованців, щоб вони справді стали однодумцями й партнерами вихователя. Адже завдання у всіх одне – забезпечити всебічний розвиток дитини в непростих умовах сьогодення.