БАЗОВІ ПОНЯТТЯ МОДЕЛІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».

Законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми потребами» щодо дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в громади своїх однолітків та інших дітей. До цієї категорії належать і діти з постійною або тимчасовою інвалідністю.

Конвенція ООН про права людей з інвалідністю, стаття1, визначає, що до людей з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Інклюзія означає не виокремлення особливої дитини, а навпаки – злиття з класом і суспільством, коли її особливість не помітна, бо вона нічим її не обмежує. Переваги інклюзивного навчання:

−    усуваються бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими освітніми потребами;

−    створюється атмосфера спокійного прийняття відмінностей інших людей;

−    у дітей з особливими освітніми потребами формуються соціальні  компетентності для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі;

−    батьки залучені до процесу навчання;

−    діти отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів та поступова інтеграція в суспільство, вступ до професійних та вищих навчальних закладів.

Інклюзивне освітнє середовище ­– доступне, толерантне, доброзичливе, сприятливе, зручне і універсальне для розвитку кожного. Навчання дітей з інвалідністю – це завжди особистісно орієнтоване навчання.

Труднощі дітей з інвалідністю:

−    неможливість брати участь у навчанні через свої особливості;

−    проблеми уваги та здатності зосередитися;

−    невміння будувати комунікацію в нових умовах;

−    занадто складні завдання;

−    емоційно-вольові розлади;

−    загострення конфліктів з батьками;

−    неготовність до відсутності особистого контакту з учителем та однокласниками;

−    орієнтованість на оцінку та мотивація навчання через оцінки.

Труднощі, які можуть виникати в організації інклюзивного освітнього процесу – недоступність; нерозуміння учителем пізнавальних особливостей учня; недотримання послідовності етапів засвоєння знань, їх недостатня тривалість; низька індивідуалізованість навчання; проблеми з організацією психолого-педагогічної взаємодії; неналагоджена комунікація з батьками; особливості традиційної урочної системи та системи оцінювання знань.

Рекомендації по роботі з батьками особливої дитини:

−    визначити, що дитині потрібна допомога для ефективного навчання;

−    чітко узгодити рівень відповідальності та самостійності дитини;

−    ділитися навчальними матеріалами, які стосуються методів навчання;

−    обговорювати труднощі, причини їх виникнення та шляхи запобігання;

−    враховувати індивідуальні особливості батьків, їх рівень знань, характер, стосунки з дитиною;

−    наголошувати на важливості позитивного підкріплювання успіхів дитини, її самостійності;

−    працювати у парі з сімейним психологом;

−    допомагати батькам долати стрес, мотивувати їх, підтримувати.