ПЕДАГОГІЧНА ЗРІЛІСТЬ  ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ        ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Реалізація на практиці гуманістичної парадигми дошкіль­ної освіти неможлива без педагогічної зрілості вихователя. Основними її складниками є професійна та особистісна зрі­лість педагога.

Професійна зрілість означає психолого-педагогічну під­готовленість педагога, його методологічну та методичну грамотність, педагогічну майстерність та практичний досвід роботи з дітьми дошкільного віку.

Психолого-педагогічна підготовленість передбачає:

• наявність відповідної освіти;

• психологічну та педагогічну грамотність (знання основ сучасної педагогічної та вікової психології, до­шкільної педагогіки);

• орієнтування в сучасних тенденціях розвитку освіти взагалі, дошкільної зокрема;

• уміння організовувати педагогічну діяльність на новій засадах, створювати інноваційне середовище;

• знання правових основ і законодавчих актів у сфері дошкільної освіти.

 

Методологічна та методична грамотність включає:

• знання методології гуманітарної парадигми дошкільної освіти;

• розуміння та прийняття основ гуманістичного підхо­ду до дошкільної освіти;

• володіння основними методами гуманістичної педаго­гіки, вміння адекватно застосовувати їх;

• знання програмових завдань та методик виховання і навчання;

• відкритість інноваціям, здатність функціонувати як відкрита система, інтерес до нових освітніх проектів, уміння бачити переваги гуманістичного підходу;

• вміння добирати, варіювати, модифікувати (створю­вати) сучасні розвивальні, виховні та навчальні тех­нології, що відповідають конкретним завданням та умовам;

• уміння висувати та перевіряти гіпотези, аналізувати та інтерпретувати дані своїх спостережень за дити­ною, робити об'єктивні та обґрунтовані висновки.

 

Педагогічна майстерність включає:

• гуманітарні інтереси, цінності, ідеали;

• педагогічні здібності (гностичні — знання своїх влас­них особливостей та особливостей дитини; конструк­тивні — уміння планувати, проектувати, прогнозувати; організаторські — здатність налагоджувати, залучати, упорядковувати, дисциплінувати; комунікативні — уміння встановлювати, налагоджувати, гармонізувати взаємини та спільну діяльність; застосовувати словесні, мімічні та пантомімічні засоби; поєднувати ділове та особистісне спілкування; виявляти емпатію, увагу і по­вагу, слухати і чути, допомагати й підтримувати, адек­ватно виражати свою позицію, виявляти гнучкість);

• здатність переосмислювати традиційний педагогічний досвід, створювати інновації;

• турбота про якісну освіту, здатність реалізовувати інтегральний підхід у вихованні та навчанні, досягати високої продуктивності педагогічної діяльності;

• володіння сучасними розвивальними, виховними та навчальними технологіями, здатність   "приміряти"кожну з них до конкретної життєвої ситуації, інди­відуального життєвого досвіду та особливостей вихованців;

• здатність розробляти індивідуальні способи реалізації інновацій, виявляти мобільність, урізноманітнювати форми й способи активізації педагогічного процесу.

 

Практичний досвід передбачає:

• наявність у дорослого практики взаємодії з дошкіль­никами, досвіду роботи в сфері освіти;

• володіння досвідом використання гуманістично спря­мованих методик виховання і навчання;

• наявність досвіду самостійної модернізації або ство­рення авторських програм, технологій виховання та навчання дошкільника.

Особистісна зрілість передбачає сформованість у вихо­вателя визначеної світоглядної позиції, педагогічної рефлек­сії (здатності аналізувати себе самого, співвідносити думку про себе з очікуваннями інших), потреби у самовдоскона­ленні. Особистісну зрілість педагога засвідчує його особистісна та соціальна компетентність.

Особистісна компетентність визначається комплексом особистісних якостей та вмінь, зокрема:

• інтелектуальних (креативності, евристичності, здат­ності виділяти головне й другорядне, встановлювати закономірності, аналізувати, порівнювати, узагальню вати, бачити ситуацію з різних точок зору; розсудли­вості, виваженості);

•  моральних (щирості, доброзичливості, чуйності, толе­рантності, відповідальності тощо);

• емоційних (врівноваженості, здатності стримувати ім­пульсивні емоції; позитивного самопочуття);

• вольових (наполегливості, самостійності, цілеспрямо­ваності, витриманості тощо);

• перцептивних (спостережливості, сприйнятливості, вміння відчувати стан іншого та адекватно на нього реагувати);

• контрольно-оцінних (схильності до обґрунтованих та оптимістичних оцінок; здатності використовувати конструктивні, захисні, регулювальні, спрямувальні та такі, що раціоналізують та мобілізують і заспокоюють судження).

 

Соціальна компетентність педагога означає сформова­ність таких умінь:

• уміння поважати дошкільника (ставитися до нього як до цінності; визнавати за ним право на помилку; бачи­ти його чесноти й досягнення; приймати таким, яким він є; вірити в його можливості; визнавати право бути самим собою, поводитися самостійно, мати свою точку зору, власні таємниці, проявляти творчість; не прини­жувати його гідності);

• уміння розуміти вихованця (орієнтуватися в його сильних і слабких сторонах, бачити сутнісне в ньому, мати уявлення про його натуру; відчувати його стан, настрій, прогнозувати ймовірну тактику поведінки; ви­користовувати інтуїцію; виявляти проникливість, чуй­ність, щирість);

• уміння допомагати і підтримувати дитину (не просто давати їй поради або щось вирішувати за неї, а сприя­ти повноцінній життєдіяльності, створювати атмосфе­ру безпеки й довіри, спиратися на її сильні сторони, не підкреслювати слабких, поступово ускладнювати завдання);

• уміння домовлятися, укладати з вихованцем угоду (за­побігати конфліктам та з найменшими емоційними ви­тратами розв'язувати їх, уникати загострень взаємин; підтримувати справедливі відносини; активно слухати дитину; сприяти рівноправним партнерським стосун­кам);

• уміння бути самим собою (зберігати свою індиві­дуальність, своєрідність; виявляти принциповість у си­туаціях тиску; не намагатися бути, "як усі", мати своє особистісне та професійне обличчя).

Як особистість і професіонал, педагог має бути відкри­тим інноваціям, жити свідомим життям, не пришвидшувати штучно темп розвитку дошкільника, бути для нього обере­гом, допомагати, а не ускладнювати його щоденне буття, поважати та брати до уваги об'єктивні закони психічного розвитку, орієнтуватися на норму як індивідуальну систему вимог і оцінок. Показниками ефективності педагогічної ді­яльності є конструктивність, послідовність, гнучкість, вива­женість, позитивна емоційна забарвленість та результатив­ність поведінки вихователя, бажання дитини відвідувати до­шкільний заклад.