РОДИННА ПЕДАГОГІКА

Законодавство про захист сім’ї

         Щоб підготуватися до створення сім’ї, батьківства треба бути компетентними в галузі права. Це допомагає розв’язувати життєві проблеми, що виникають на самостійному шляху.

         Законодавчими актами, де йдеться про захист прав дітей, є:

- Міжнародні документи:

● Декларація прав дитини;

● Конвенція ООН про права дитини.

- У нашій державі:

● Конституція України, де записані права громадян;

● Закон «Про охорону дитинства» (прийнятий у 2001 році);

● Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»,  який стоїть на захисті прав дітей від жорстокого поводження не лише дітей, а й інших членів сім’ї, захищає від жорстокого поводження та насильства (прийнятий у 2002 році).

         Що таке сім’я та яке її місце в суспільстві?

         Сім’я – це група близьких родичів, які проживають разом.

         Сімейні відносини регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України та деякими іншими нормативними актами.

         Саме в Сімейному кодексі дається визначення понять «сім’я» і «шлюб».

         Слово «шлюб» бере початок від старослов’янського  слова «шлюб», що означає «урочиста обіцянка». Наші далекі предки давали одне одному урочисту обіцянку, що житимуть разом аж до самої смерті.

- Як тепер беруть шлюб і хто має право одружуватися?

         Загальна Декларація прав людини проголошує право чоловіка та жінки вступати у шлюб і засновувати сім’ю без будь-яких обмежень за ознаками раси, національності або релігії.

         Шлюбом в Україні визначається лише той союз чоловіка й жінки, що зареєстрований в органах РАЦСу.

         РАЦС – це установа, де реєструються акти цивільного стану. Закон передбачає урочисту реєстрацію шлюбу. За допомогою державної реєстрації упорядковуються відносини між чоловіком і жінкою, забезпечується охорона інтересів жінки-матері й дитини.

         Що стосується повноважень церковного шлюбу, то Закон не забороняє релігійного обряду шлюбу, але не надає йому правового значення.

Вінчання  – право наречених.

         Закон надає право на шлюб кожній особі, яка усвідомлює відповідальність за свої дії з моменту настання шлюбу. За сімейним кодексом шлюбний вік в Україні наступає із 18-ти років як для чоловіків, так і для жінок.

         За наявності поважної причини, якою здебільшого є вагітність або народження дитини, міська, районна державні адміністрації можуть знизити шлюбний вік до 16-ти років.

         Закон не надає правового значення згоді чи запереченню батьків щодо шлюбу дітей. Однак до порад батьків щодо вибору собі чоловіка та дружини варто прислухатися.

         Останнє слово належить дітям в цьому особистому питанні.

        

Є певні обмеження для вступу в шлюб.

- Не можуть бути в шлюбі між собою батько з дочкою, брат із сестрою.

         Така заборона зумовлена етичними міркуваннями і тим, що це викликає кровозмішення потомства.

- Забороняються шлюби між усиновителем та усиновленою дитиною.

         За Сімейним кодексом України (ст. 25 Одношлюбність) передбачається, що «чоловік та жінка можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі».

        

          Але  шлюб зберегти вдається не кожному.

     Неготовність до нової соціальної ролі чоловіка та жінки, батька та матері провокує непорозуміння, яке врешті-решт приводить до суду. Щорічно в Україні розривається близько 50 % шлюбів. Складається так, що здебільшого з вимогою про розірвання шлюбу звертаються жінки, оскільки саме вони здебільшого є скривдженою стороною у шлюбі.

       Чоловік не має права звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною віку одного року. Жінка, однак, таке право має.

         Позов про розірвання шлюбу може бути задоволений тоді, коли буде доведено, що подальше спільне проживання неможливе.

         Суд може відмовити в позові. Якщо на думку судді шлюб ще можна зберегти, подружжю може бути призначено строк до примирення, який не має перевищувати шести місяців. Діти повинні докладати максимум зусиль, щоб зберегти для себе матір і батька.

           Бувають випадки, коли подружжя розлучається без суду, якщо подружжя не має неповнолітніх дітей і не хоче спільно проживати, якщо один із подружжя, визнаний судом недієздатним, безвісти відсутнім або засудженим за скоєння злочину до позбавлення волі строком не менше трьох років. У такому випадку розлучення відбувається за заявою до РАЦСу.

 «Правові відносини між батьками та дітьми», «Усе найкраще — дітям», — таким було гасло за радянських часів. Нині воно теж актуальне тому, що при живих батьках діти іноді залишаються сиротами, яких навіть із пологового будинку не забирають.

    Відповідальність за дітей  лягає на плечі обох батьків, але передусім нині про це повинні пам'ятати жінки.

         Мати потрібна кожній дитині в будь-якому віці, а в дитинстві особливо. На жаль, деякі матері через низку обставин і найбільше через матеріальні труднощі зрікаються своїх дітей. Майже кожна наречена вже вагітна. Випадкова вагітність часто є стимулом до шлюбу, який здебільшого через відсутність почуттів обов'язку й любові розривається. Трапляються й непоодинокі випадки, коли дитина народжується від батьків, які не перебувають у шлюбі.

  - А чи можна примусити чоловіка одружитися? Що для цього необхідно? Які права в осіб, які живуть у незареєстрованому шлюбі, та у дітей, які народилися в такому шлюбі?

        Що стосується дітей, то закон говорить про рівність прав дітей незалежно від того, народилися вони в шлюбі чи ні. За Сімейним кодексом України (ст. 24) примусити одружитися чоловіка чи жінку вийти заміж неможливо.

         Для задоволення позову про встановлення батьківства необхідно довести низку обставин: спільне проживання і ведення господарства, участь батька у вихованні або утриманні дитини, усне або письмове визнання свого батьківства чоловіком (ст. 125 Сімейного кодексу України).

        

         Позашлюбне материнство штовхає іноді жінку на жорстокий крок: залишення дитини в пологовому будинку. При цьому поза судом залишається батько дитини, який теж винен у соціальному сирітстві своєї дитини.

         Суспільство і всі зокрема повинні вітати кожне дитя, яке з'явилося на світ, морально й матеріально підтримувати його матір, допомагати, водночас відчути й усвідомити радість материнства.

         Добре, коли народилася дитина.

        -А як це необхідно оформити?

        Новонароджена дитина має бути зареєстрована в РАЦСі. Така реєстрація органічно пов'язана з присвоєнням дитині імені. Ім'я громадян України нині має три складові: власне ім'я, по батькові та прізвище.

       Батьки мають право вибирати дитині будь-яке ім'я. Закон не забороняє батькам називати дітей подвійним іменем. Подвійні імена раніше в Україні були досить поширеними. Вважалося, що дитина, народившись у день якогось свята, сама обирала собі ім'я. Та часто це ім'я не подобалося батькам, тому поряд із церковним іменем дитину називали світським або іншим церковним іменем.

         Обрані дитині прізвище, ім'я, по батькові можуть бути змінені нею після досягнення повноліття на загальних підставах.

     

  -Чи має право дитина носити прізвище батька, який не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини?

      Щодо дитини, батьки якої не перебували у шлюбі, закон встановлює дискримінаційну норму: прізвище дитини в актовому записі та у свідоцтві про народження записується за прізвищем матері, яке водночас стає і прізвищем дитини. Отже, така дитина не має права на прізвище батька.

 - Які правила встановлюються для людей, які хочуть усиновити чи удочерити дитину?

         Усиновлення можливе лише щодо неповнолітньої дитини. Воно є правовою формою забезпечення дитини, яка втратила батьків або одного з них, батьківським, сімейним оточенням і піклуванням. Усиновлення може бути проведене і без згоди батьків, якщо вони протягом шести місяців не виховують та не утримують дитину.

     - Чи усиновлення за законом має зберігатися в таємниці?

    Усиновлення має здійснюватися таємно. Для цього дозволяється змінити ім'я, прізвище, по батькові, місце і навіть дату народження. Однак, коли усиновлюється дитина-школяр або усиновлення проводиться у невеликому населеному пункті, приховати усиновлення практично неможливо.

         Проголошене в Конвенції про права дитини право дитини знати своїх батьків ставить під сумнів можливість законодавчого закріплення вимоги щодо такої таємниці. Від цього її любов до усиновителів, якщо вони належно доглядатимуть за нею, лише примножиться, Правда про своє походження, про яке зазвичай дізнається кожний усиновлений у дорослому віці, обертається для нього великою душевною травмою, викликає протест за обман.

         Усиновлення може бути скасоване судом, якщо усиновителі не виконують батьківських обов'язків.

         - А чи передбачені законом обов’язки батьків щодо дітей? Хто буде відповідати?

          Кожна дитина незалежно від стану здоров'я визнається носієм права на життя. Батьки є першими серед тих, хто повинен піклуватися про здійснення дитиною цього права. Батьки зобов’язані виховувати дитину, дбати про її фізичне і психічне здоров'я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя. Батько й матір мають однакові права та обов'язки щодо дітей. Кожен із них може бути притягнутий до відповідальності за шкоду, заподіяну дітьми, із кожного з них можуть стягувати аліменти.

        - Коли сталось так, що батьки більше не хочуть жити разом, на чиєму боці діти за законом?

        Розірвання шлюбу між батьками зумовлює питання про місце проживання дитини. У статті 160 Сімейного кодексу України йдеться: «Якщо дитині виповнилось 14 років, вона має право сама вирішувати, із ким їй жити». Якщо дитина досягне десятирічного віку, вона може висловити своє бажання, із ким жити, але не завжди воно може бути задоволено. Суди здебільшого виносять рішення про проживання дитини з матір'ю, беручи до уваги, що саме вона виконує основні обов'язки щодо дитини, а також існування між нею і дитиною тіснішого психологічного зв’язку.

       - У такому випадку, чи дозволяється батькові спілкуватися з дитиною і брати участь у її вихованні?

       Таке право дається батькові. Але буває так, що, проживаючи з дитиною, мати намагається припинити будь-які контакти дитини з батьком. У цій ситуації порушується право батька на особисте виховання дитини, а також інтереси самої дитини, якщо лише батько не справляє на неї поганого впливу. Конфлікт може бути вирішений органом опіки та піклування, а якщо його рішення не виконується, то судом.

    -Якщо ні батько, ні мати не займаються вихованням і утриманням дитини, як тоді захищає її держава?

       «Батьки зобов'язані утримувати дитину до її повноліття»  — ідеться в ст. 51 Конституції України. Якщо вони не проживають з дитиною або не беруть участі у її утриманні закон передбачає стягнення аліментів за рішенням суду. Аліменти присуджуються з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти стягуються у частці від заробітку:

1/4 — на одну дитину, 1/3 — на двох, 1/2 — на трьох і більше дітей, але на кожну дитину має припадати не менше 20 % мінімальної заробітної плати.

        Батьківські та материнські обов'язки ґрунтуються на любові дітей і дуже часто трактуються як радість, великий дар природи, милість Божа, а не тяжка ноша. Але трапляються випадки, коли суд позбавляє батьківських прав.

      - На яких підставах це відбувається?

          Є непоодинокі випадки, коли батьки цураються своїх дітей, не беруть участь у їхньому вихованні, утриманні. Серед покарань до таких батьків часто застосовується позбавлення батьківських прав. Так, громадянин В. систематично зловживав спиртними напоями, байдикував, відбував покарання за ухилення від сплати аліментів, але так і не виправився, тому суд позбавив його батьківських прав щодо сина. Якщо ставлення такого батька до дитини у майбутньому істотно зміниться, він може бути поновлений судом у батьківських правах. Але це можливо лише тоді, коли дитина не усиновлена.

        Закон передбачає й відібрання дитини від батьків без позбавлення їхніх батьківських прав, якщо їй загрожує небезпека, наприклад у зв'язку з психічною чи іншою тяжкою хворобою батьків.

     «Шануй батька і матір свою — добре тобі буде, і довголітнім ти будеш на землі, яку Господь, Бог Твій, дає тобі», — вчить 4-та заповідь Божа. «Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість. «Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей», — писав

В. Сухомлинський.

         Тож існують і певні обов'язки дітей щодо батьків.

   Конституція України зобов'язує дітей піклуватися про батьків і надавати їм допомогу, у ст. 51 записано: «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».

         Ці обов'язки стосуються кожної дитини, яка вже здатна усвідомлювати свої дії. Піклуватися про батьків — це насамперед не завдавати їм прикрощів. Діти повинні допомагати своїм батькам у домашньому господарстві, догляді за немічними членами сім'ї. Діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків до того часу, поки вони потребують цього.

          У випадку невиконання дітьми цього обов'язку за рішенням суду з них можуть стягуватися аліменти.

        -А чи бувають випадки, коли діти звільняються від такого зобов'язання і за яких обставин?

       Діти можуть бути звільнені судовим рішенням від обов'язку доглядати батьків, якщо у свій час батьки ухилялися від виконання своїх обов'язків щодо дитини. Таким, що ухиляється від обов'язку і вважається той, хто має змогу його виконувати. Як приклад: суд під час розгляду справи матері, яка не могла виховувати своїх дітей унаслідок хвороби (вона систематично перебувала на лікуванні у психіатричній лікарні), справедливо не взяв до уваги заперечення дітей і присудив з них аліменти матері.

           Нині і дітям, і батькам живеться непросто.

       -Яка допомога надається державою сім’ям із дітьми?

         Конвенція про права Людини зобов’язала Україну в максимально можливій мірі забезпечити виживання і здоровий розвиток дитини. Кроком до цього є прийняття Закону України «Про державну допомогу» сім'ям із дітьми. Передбачається насамперед надання жінці допомоги при вагітності і пологах. У випадку народження дитини призначається одноразова допомога в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

      Передбачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Право на допомогу мають не лише матері, а й батько або інші непрацюючі родичі, які зайняті доглядом.

      Держава надає матеріальну допомогу й батькам, які зайняті доглядом трьох і більше дітей до 16-ти років.

       -Які пільги надаються сім’ям, у яких є діти-інваліди?

       -Чи отримують допомогу одинокі матері?

    Якщо в сім’ї є дитина-інвалід, право на допомогу по догляду за нею має один із батьків, який не працює, або особа, яка його замінює. Допомога надається до досягнення 16-ти років у розмірі мінімальної заробітної плати.

         Право на допомогу надано й одиноким матерям, які народили дитину, не перебуваючи у шлюбі, у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати до досягнення дитиною 16-ти років. Така допомога збільшиться до повної суми мінімального заробітку, якщо одинока мама була сиротою або вихованцем дитячого будинку. Передбачається й надання допомоги дітям, батьки яких ухиляються від аліментів або не сплачують їх з іншої причини.