Мобільність як засіб реалізації компетентнісної стратегії в процесі освітньої підготовки молодших спеціалістів

Ткаченко Л. М.

Красноградський коледж Комунального закладу

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Сьогодні суттєво посилюється динамічність соціальних процесів, що відбуваються в Україні як демократичній державі. А модернізація системи дошкільної освіти актуалізує проблему мобільності педагога, формування в нього готовності й здатності повноцінно жити й діяти в умовах, що постійно та кардинально змінюються, бути відкритим інноваціям, вносити доцільні корективи у звичну практику, оновлювати стратегію своєї професійної діяльності, впроваджувати у життя особистісно орієнтовані освітні технології. Інтерес до мобільності закономірний і обумовлюється важливістю розв’язання одного з актуальних соціальних завдань – приведення цілей, результатів і якості освіти взагалі, дошкільної зокрема, у відповідність з нагальними і перспективними потребами соціального розвилку.

Сучасна наука закономірно актуалізує проблему формування індивідуальної мобільності педагога в сучасних умовах як базової особистісної якості. Перед професійною освітою стоїть завдання виростити соціально і професійно мобільних фахівців, психологічно та інструментально готових до різноманітних змін, до роботи в освітніх закладах різного типу, виду, форм власності тощо. Отже, йдеться про здатність особистості безперервно розвиватися, ставитися до необхідності зростати впродовж життя філософські.

Цілеспрямоване формування професійної мобільності може успішно реалізуватися шляхом впровадження у практику компетентнісного підходу, ставлення до професійної компетентності як до особистісного інтегралу.

Професійна мобільність є однією з важливих складових професійної компетентності. Важливо, щоб сучасний педагог був одночасно професійно компетентним і мобільним, залишався професіоналом, якого цінують колеги, і самодостатньою особистістю, відкритою до змін та інновацій.

Також важливими педагогічними умовами є поєднання оновленого змісту, форм і методів освітнього процесу з формуванням особистісних характеристик, що забезпечують мобільність. Зокрема йдеться про соціальну активність особистості, її готовність брати участь у різноманітних проектах і заходах, вміння самостійно розв’язувати проблеми у невизначених та суперечливих ситуаціях, креативність як базову якість. Отже, освітня задача полягає не лише в оптимізації процесу підготовки педагога, а й в особливій організації його суспільної діяльності, різних форм самоуправління і самовдосконалення. В основі формування потреби у професійній мобільності лежать розвиток мотивації самоосвіти, формування установки на самореалізацію, оптимістичного сприйняття дійсності, педагогічної рефлексії, критичності мислення, здатності до швидкого переносу знань й підвищення своєї професійної майстерності. Важливо розвивати у майбутнього вихователя пізнавальні здібності та професійні інтереси, здатність варіативно змінювати хід й зміст педагогічної діяльності, вміння гнучко долати утруднення у педагогічних ситуаціях, готовність приймати вдалі рішенні в екстремальних ситуаціях, спроможність у найкращий спосіб реалізувати свій професійний досвід.

Лише за таких умов педагог може оперативно вирішувати проблеми, що виникають у повсякденному житті, адекватно реагувати на ту чи іншу педагогічну ситуацію, ефективно освоювати нову інформацію, оволодівати інноваційними технологіями, вдосконалюватися як фахівець і особистість. Обсяги і складність інформації, яку сучасний педагог має освоїти у різних сферах життєдіяльності,  вимагають від нього уміння оперативно оновлювати свої знання та установки, гнучко орієнтуватися в інформаційному середовищі, що постійно змінюється, працювати у безперервному інноваційному режимі, мобільно реагувати на соціальні виклики, бути конкурентоздатним.