ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЧЕРЕЗ КАЗКУ ЗА В.О СУХОМЛИНСЬКИМ

УДК 378.015.31:17.022.1

Даценко Л.О.

студентка другого курсу  спеціальності «Дошкільна освіта»

Красноградського коледжу КЗ «ХГПА» ХОР

Ткаченко Л.М.

викладач педагогіки

Красноградського коледжу КЗ «ХГПА» ХОР

м. Красноград

 metod_kk@ukr.net

Закон України «Про освіту» визначає, що мета освітнього процесу в державі – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. У національній програмі «Освіта (у XXI столітті)» йдеться про необхідність утвердження ідеалів правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей. Пріоритетним напрямом реформування виховання у Базовому компоненті дошкільної освіти  визначено забезпечення високої моральної освіченості і вихованості людини, а також збереження надбань культури та творчий розвиток особистості. Важливе місце в освітньому процесі відіграє моральне виховання дошкільників.

Розбудити в сприйнятливій дитячій душі здатність співпереживати, радіти успіхам інших, співчувати – значить уже в дошкільному віці підготувати благодатний ґрунт для розвитку гуманних почуттів, забезпечити основи формування суспільної спрямованості особистості. Тому виникає нагальна потреба розробки питання морального виховання дітей.  доцільними у цьому, на нашу думку, є погляди видатного українського педагога В.О.Сухомлинського.

Для формування у дітей моральної культури у процесі виховання необхідна системна, цілеспрямована робота та розробка програми, розрахованої на певний вік дітей. Цінними для рішення завдань програми стануть засоби, запропоновані В.О.Сухомлинським та рекомендації, сформовані в його роботах.

Будувати роботу слід за таким правилом: ефективність морального виховання дітей дошкільного віку багато в чому визначається комплексним використанням всіх засобів морального виховання (мистецтво, навколишнє середовище, природа, художньо-мистецька діяльність) та інтеграцією змісту предметів естетичного циклу (музика, художня література, образотворче мистецтво і художня праця).

В.О. Сухомлинський переконливо доводив, що залучати дітей до прекрасного важливо з дошкільного віку, коли «відбувається становлення свідомості, почуттів, волі особистості. Подив, благоговіння перед прекрасним – це те, без чого немислиме становлення справжньої культури інтелектуальних і моральних почуттів» [1, с. 180].

В.О.Сухомлинський порівнював казку зі свіжим вітром, що роздмухує вогник дитячого мислення й мови [2, с. 26]. Тому першим і важливим засобом формування моральної культури дітей стане створення Кімнати казок, до чого бажано залучити і дітей. Їм можна запропонувати із наявного матеріалу (кольоровий папір, ляльки, іграшки, тканина, фарби) створити їх найулюбленіших казкових героїв. Ці завдання дошкільники виконують із захопленням: створюють Бабу Ягу, Русалоньку, Котигорошка, Кота у чоботях, Івасика-Телесика, Золоту рибку та інших казкових героїв. При цьому у дітей розвивається почуття прекрасного, вміння бачити, чути, спостерігати, співставляти, допомагати один одному.

До Кімнати казок доцільним буде водити дітей один раз на тиждень, як радить В.О.Сухомлинський, задля збереження естетичної потреби та інтересу. А з метою розвитку у дітей моральних почуттів, естетичного інтересу під час перебування у Кімнаті казок слід використовувати нетрадиційні роботи з казкою. Наприклад, пропонувати дітям складати «Вінегрет та салат із знайомих казок». Така творча робота подобається дошкільнятам. Як результат –  виходять веселі, оптимістичні казки із щасливим кінцем.

Вихователь може сама придумувати казки або пропонувати дітям стати казкарями. Тематика казковий історій може бути різною: про носову хусточку чи олівець, про маленьку піщинку або дощову краплинку, про тваринку або іграшку, про щастя, думку тощо.

Щоб створити нову казку, вихователь пропонує дітям різні цікаві прийоми оперування змістом твору.

Прийом «зроби навпаки».

Назвати риси характеру та дії героїв-антиподів казки, змінюючи їх на протилежні. Злі герої стають добрими, а добрі – злими; сильні – слабкими, слабкі – могутніми.

Прийом збільшення-зменшення.

Маленького беззахисного персонажа зробити великим і відважним чи навпаки. Наприклад: Колобок починає рости, набуває розміру великого і це врятовує йому життя.

Прийом персоніфікації-деперсоніфікації.

Дії живих істот переносяться на неживі об’єкти природи (і навпаки). Наприклад: річка розмовляє, дерева бачать; людина перетворюється на будь-який предмет.

Прийом надання або відбирання властивостей.

Героєві казки надати нової властивості чи навпаки, доповнити їх. Наприклад: персонаж набуває властивості бачити на дуже далеку відстань або розуміти мову тварин і птахів; герой втрачає шапку-невидимку.

Прийом універсалізації-обмеження.

Усі герої казки дістають нові можливості (перетворювати пісок на воду, добувати вогонь з повітря). Обмеження полягає в тому, що в усіх дійових осіб, окрім головного героя, відбираються певні можливості (наприклад, усі персонажі казки «Ріпка», крім її головного героя, втрачають здатність розмовляти).

Прийом «шкідливе змінити на корисне».

Негативні риси характеру, властивості, атрибути чи дії негативного персонажа позитивний герой використовує на добру, корисну справу. Наприклад: Білосніжка, знайшовши загублене злою матір’ю люстерко, дізнається від нього про небезпечні наміри мачухи, а відтак вчасно запобіжить злу, яке може статися.

Прийом відновлення.

Герой дістає можливість повернутися до життя і врятувати когось (щось) (загоює смертельну рану, відбудовує споруду).

У Кімнаті казок дітям також можна пропонувати  придумувати казки на запропоновану тему за початком. Через складання казок за аналогією, шляхом перестановок, суттєвих змін розвивається мислення, формуються ціннісні установки. «Найголовніше, щоб у казці була глибока думка», – наголошував В.О. Сухомлинський [3, с. 510].

Вирішенню завдань морального виховання дітей сприяє використання музики, «звукових жестів»: плескання, клацання, тупання, цокання. Ці «інструменти» допомагають емоційно передати зміст, налаштуватись на характер героя, розвивають естетичну культуру та творчі здібності кожної дитини.

З метою розвитку моральності дітей дошкільного віку важливо використовувати читання творів В.О. Сухомлинського, зокрема «Як зайчик грівся проти місяця», «Пелюстки й квітка», «Навіщо дякувати», «Іменинний обід», «Лялька під дощем», «Сьома донька», «А серце тобі нічого не наказало»,  «Борщ із скибкою чорного хліба», «Петрик, кішка і собака», «Врятував сонечко», «Соловейкова пісня», «Лінива подушка» та ін.

Отже, казка – це форма естетичної творчості, безцінний засіб  формування моральної культури дітей дошкільного віку. Поєднуючи досвід поколінь, глибоку мудрість, чарівність слова, фантазію, казка підсвідомо формує у душі дитини високі ідеали людяності, доброчинності. Через слово дійти до серця дитини радив В.О. Сухомлинський. Самобутня спадщина великого педагога з плином часу все більше заслуговує на увагу та практичне використання.

Список літератури:

1. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. Сухомлинський // Вибрані твори в 5-ти т. – Київ : Рад. шк., 1976. – Т.1. – С. 55–206.

2. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори : в 5 т. – Т.3. – Київ : Рад. шк., 1973. – 510 с.

3. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи // Вибрані твори : в 5т. – Т.4. – Київ: Рад. шк., 1977. – 625 с.