КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ – ВИМОГА ЧАСУ

 

        Конкуренція між дошкільними закладами – явище для нашої дер­жави відносно нове і подекуди не зовсім зрозуміле педагогам-практикам. Дошкільна освіта за чинним законодавством є загальнообов’язковою, тож навіщо створювати додатковий попит? Коли, власне, дитсадки почали змагатися між собою, і в чому виражається їхня “конкурентна боротьба”? Як забезпечити конку­рентоспроможність закладу?

     Зміна економічних умов, розвиток ринкових від­носин дедалі більше впливають на різні сфери сус­пільного життя, зокрема й на діяльність закладів дошкільної освіти. Серед інших постає нова для нашого дошкілля проблема конкуренції дитсадків. Що ж, власне, її спричинило?

      За останнє десятиліття на­роджуваність підвищилася, при цьому наявна мережа дошкільних закладів не могла повною мірою забезпечити попит на здобуття дошкільної освіти. Згідно із зако­ном ринку, попит породжує пропозицію. Тож почали з’являтися освітні заклади приватної форми власності, які надають дошкільну освіту, але вже не безоплатну, при цьому розширю­ючи асортимент освітніх послуг. Ці чинники зумовили конкуренцію між дитячими садками державної/комунальної форми власності й приватними. Проте державним закладам ще не було потреби змагатися між собою, що пояснюється переповненістю їх вихованцями, зарахуванням дітей до дитсадків за територіальним принципом. Цей принцип, з одного боку, забезпечував малюкові місце, а з іншого – обмежував можливості батьків щодо вибору закладу.

    Але ситуація змінилася із запровадженням елек­тронної реєстрації дітей до дошкільних закладів комунальної форми власності, за якої пріоритет у за­рахуванні дитини до закладу визначає її порядковий номер в електронній черзі. Разом з тим, батьки тепер можуть записувати дітей одразу до кількох дитсадків і обирати серед них найбільш бажаний.

    Крім того, якщо раніше всі дитсадки працювали за єдиною державною програмою, то нині мають можливість вибору. Наразі чинними є  комплексні освітні програм і  парціальні. Кожен дитячий садок обирає свою програму для реалізації Державного стан­дарту дошкільної освіти, а також коло додаткових освітніх послуг, які надаються понад його обсяг з урахуванням норм навантаження на дитину. Додаткові освітні послуги можуть нада­ватися суб’єктами господарської діяльності або дошкільним закладом як на платній основі, так і на безоплатній – у формі гурткової роботи. Це можуть бути заняття з вокалу, хореографії, іноземної мови, корекційно-розвивальні тощо, організовані відпо­відно до вимог нормативної бази. За таких умов серед дитсадків одного мікро­району батьки оберуть для своєї дитини той, який забезпечує вищу якість освітніх послуг і зміг найкраще себе презентувати.

        Таким чином починає формуватися ринок освітніх послуг, де ці послуги стають товаром, а їхня якість – тим головним, вирішальним чинником, що впливає на всі аспекти роз­витку закладу незалежно від типу та форми власності.      Розвиток сучасного ринку освітніх послуг передбачає розгортання конкурентної бороть­би між закладами, які пропонують аналогічні послуги споживачам.

     Конкурентна боротьба дошкільного за­кладу – сукупність дій, спрямованих на до­сягнення конкурентної переваги, завоювання міцних позицій на ринку освітніх послуг.

    Для успішного позиціонування на ринку освітніх послуг, забезпечення їх високоякіс­ного надання, залучення державних асигну­вань та додаткових ресурсів дошкільний заклад має бути привабливим для інвесторів і споживачів.

      Конкурентна перевага дошкільного закла­ду – особлива система цінностей та можливостей, що забезпечує йому вищий статус серед конку­рентів і може оцінюватися як за сформованістю розумових та морально-етичних якостей споживачів освітніх послуг (дітей), так і за ефективним функціо­нуванням закладу на ринку освітніх послуг. Мати конкурентні переваги означає бути конку­рентоспроможним.

     Під поняттям “конкурентоспроможність до­шкільного закладу” розуміють реальну або потен­ційну здатність випереджати конкурентів у наданні певних освітніх послуг.

     Розглядаючи це поняття крізь призму управ­лінської діяльності, можна сказати, що це – здат­ність керівника управляти конкурентними пере­вагами дошкільного закладу для його успішного розвитку та задоволення освітніх потреб спожи­вачів у межах законодавства.

Чинники забезпечення конкурентоспроможності закладу

      Якісні чинники – високі показники вихованості, розвиненості, навченості вихованців та високий професійний рівень педагогічної команди.

     Організаційно-технічні чинники – науково-ме­тодичне та матеріально-технічне забезпечення організації життєдіяльності дітей.

    Економічні чинники – наявність додаткових плат­них та безоплатних освітніх послуг, що надаються на базі дитсадка.

   Психологічні чинники – рівень задоволення по­треб як виробників освітніх послуг (колективу працівників), так і споживачів (батьків і дітей). Довіра до закладу часто стає вирішальним чин­ником при виборі дитсадка.

      Рейтинг дошкільного закладу – показник, який відображає поточний стан і перспективи розвитку закладу по­рівняно з іншими.

     Щоб заклад вигідно вирізнявся на тлі конкурен­тів, необхідна якісна реклама. Найефективнішою рекламою для дитсадка є враження від закладу, які висловлюють споживачі освітніх послуг (діти, батьки, родичі дітей тощо). Тобто спершу заклад працює над створенням позитивного іміджу, а потім імідж “працює” на розквіт закладу, і цей процес є безперервним.

     В умовах конкуренції будь-які недоліки одного дитсадка є перевагою для іншого. Тому потрібно постійно всебічно вивчати та аналі­зувати діяльність закладу (допоможе в цьому SWOT- аналіз), зміцнювати слабкі сторони та розвивати сильні, перетворюючи їх на конкурентні переваги. Крім того, потрібно вивчати сильні та слабкі сторони конкурентів. А для цього слід уміти оцінювати рівень конкурентоспроможності закладу.

Шляхи підвищення конкурентоспроможності дитсадка

♦              Забезпечення належної якості освітніх послуг від­повідно до вимог Державного стандарту дошкіль­ної освіти, впровадження інноваційних освітніх технологій та методик, забезпечення оптимальних (розвивальних) умов життєдіяльності дітей.

♦               Організація різних форм роботи з педагогічним ко­лективом. Надання якісних освітніх послуг вимагає від педагога високого рівня професійної майстер­ності, особливо в умовах перевантаженості груп. Крім того, між роботодавцями постійно ведеться “боротьба” за кращих працівників, які мають висо­кий професійно-кваліфікаційний рівень. Паралельно з цим самі працівники конкурують між собою за краще місце роботи. Тому вкрай важливо вивчати потреби свого колективу й задовольняти їх.

♦               Пошук та залучення додаткових позабюджетних ресурсів для створення сучасної науково-мето­дичної та матеріально-технічної баз у закладі.

♦               Постійне самовдосконалення керівництва за­кладу, особливо в галузі менеджменту та марке­тингу освіти.

           Поза сумнівом, в умовах конкуренції керівники дошкільних закладів постійно мають шукати шляхи підвищення конкурентоспроможності дитсадка, а відповідно, і якості освітніх послуг, які він надає.   Дбаючи про належний рівень конкурентоспро­можності закладу, керівнику слід також працювати над формуванням корпоративної культури та корпо­ративного мислення в колективі працівників. На це варто звернути увагу в своїй роботі й працівникам управлінь освіти різних рівнів, адже в усіх  одна мета – забезпечення гармонійного розвитку осо­бистості дитини.

     Саме тому конкурентна боротьба на ринку освітніх послуг принципово відрізняється від конкуренції на інших ринках. Вона має дружній, доброзичливий характер. Доказом цього є по­стійний обмін передовим педагогічним досвідом, тісна співпраця і навіть дружба між колективами. Навчальні заклади є відкритими системами, а тільки відкриті системи здатні розвиватися. Адже, як гово­рив Ш. Руставелі, “хто дає – той багатіє, хто лише бере – бідніє”.

     Таким чином, дружня конкуренція сприяє розвитку як окремо взятого педагога, дошкільного закладу, так і системи дошкільної освіти загалом.