МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ РИС ХАРАКТЕРУ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

     Дошкільний та молодший шкільний періоди за сприятливих умов можуть стати етапом закла­дення і розвитку лідерського потенціалу.

     Основна ідея освітньої роботи: лідерські риси дошкільнят варто розвивати в комплексі з інши­ми базовими якостями особистості.

   Для системної реалізації цієї ідеї можна ско­ристатися спеціально підготовленим посібником Н. Гавриш і В. Воронова “Азбука лідера”. Він допо­може навіть без спеціальної підготовки здійсню­вати цілеспрямований вплив на формування у дитини базових особистісних та лідерських рис.

Ключова умова розвитку лідерського потенціалу - надання дитині самостійності та підтримка її активності.

     Процес формування базових особистісних якостей ґрунтується на цінностях гуманної пе­дагогіки, передусім на повазі до гідності, співро­бітництві, розвитку, що забезпечує принципово відмінну від традиційної палітру особистісно орі­єнтованої освіти.

   Людська гідність невід’ємна від особистісної свободи, саме тому формування свободоспроможності має стати одним з основних завдань роботи з виховання лідерських рис дітей. А це означає відмову від одноманітності на користь багатоваріантності вибору, від дріб’язкового контро­лю на користь віри у позитивну природу дитини.

     Серед цінностей гуманної педагогіки – спів­робітництво як принцип сприяння товариськос­ті, співрадіння, емпатія як відчуття іншого – те, без чого неможливе співіснування та спільна ді­яльність людей.  Педагогіка спів­робітництва визначається як неодмінний принцип побудови взаємин дітей і дорослих в освітньому процесі. Вона увійшла в освіту завдяки Шалві Амонашвілі, Василю Сухомлинському, Симону Соловейчику та іншим видатним педагогам.

   Як методологічна платформа приймається й утверджується культурно-діяльнісна ідеологія розвитку. Реалізувати її можна лише за умови надання дитині можливості вибору власної стра­тегії й тактики в межах цивілізаційних свобод, відмови від гіперопіки, тотального контролю й жорсткого управління, що породжують інфанти­лізм, нездатність приймати рішення, відповідати за своє життя.

     Цілеспрямовану роботу з дітьми доцільно здійснювати у формі системи послідовних занять з активізаційного спілкування з дітьми. Можли­вий також формат індивідуальної взаємодії в мо­делі “дитина – дорослий”.

Мета – сформувати в дітей базові уявлення про лідерство, його роль у житті окремої люди­ни і суспільства загалом, визначити особистісні смисли у новому знанні; сприяти розвитку ба­зових особистісних та лідерських якостей через участь у спільній з однолітками і дорослими ді­яльності.

Заняття будуються за принципом активізаційного спілкування і мають діяльнісний характер. Це допомагає дітям набути вміння комунікувати, взаємодіяти і співпрацювати з іншими, домовлятися, пояснювати свої наміри та дії, переконувати; навчитися поступатися своїми

бажаннями заради спільних інтересів, задумів; планувати діяльність та вибудовувати конкретну послідовність дій, рахуватися з інтересами інших.

    Активний формат навчання сприяє й форму­ванню ціннісного ставлення до себе, однолітків, близьких дорослих; засвоєнню загальних еле­ментарних правил співіснування з іншими людь­ми та з природою.

     Важливо дотримуватися низки принципів як неодмінних вимог до змістових і процесуальних моментів упровадження системи роботи.

 Принцип гуманізації. Йдеться про гуманіс­тичну спрямованість тем і навчального матері­алу на формування духовних цінностей та по­треб дитини.

 Принцип урахування віку та психологіч­них потреб дитини. Не програма керує дітьми, а діти програмою. Отже, педагог має моделювати заняття, виходячи з можливостей своїх вихованців.

 Принцип діалогічності. До лідерства не­можливо підготуватися, перебуваючи в ролі мовчазного слухача. Лідер — той, хто вміє розмірковувати, проявляти ініціативу, реалі­зовувати свої наміри та задуми, обстоювати й доносити власну позицію і водночас чути інших, знаходити раціональні зерна в їхніх ви­словлюваннях. Набути ці вміння можна лише в діалозі, причому важливо насамперед уміти слухати й чути, а потім уже говорити самому.

 Принцип “олюдненого” знання. Щоб ди­тина привласнила знання, конче потрібно забезпечити емоційне проживання нею ситу­ації, можливість самостійно чи з допомогою дорослого зробити висновки, сформулювати власні наміри.

Принцип символізації знання. Аби діти кра­ще розуміли навчальну інформацію, варто мак­симально візуалізувати її за допомогою кон­кретного прикладу, схеми, малюнка, моделі. Це полегшує усвідомлення сутнісних і струк­турних характеристик нового поняття, вста­новлення його внутрішніх зв’язків.

Принцип співробітництва. На заняттях до­рослі й діти діють разом в атмосфері співпраці Сприйняття вихованців як рівноправних парт­нерів дасть їм змогу, з одного боку, відчути внутрішню свободу (творчості, думки, слова а з іншого — пройнятися відповідальністю за свою частину спільної справи. Тільки такі сто­сунки можуть стати школою лідерства.

Принцип радісного навчання. Створення на кожному занятті емоційної атмосфери радост від дружної роботи, відкриттів та успіхів.

Зміст роботи охоплює також такі смислові напрями:

– добродіяння як життєве поле, в якому лідер проявляє свої здібності;

– формування здатності навчатися протягом життя, наприклад, сприймати уроки, що їх дає нам природа тощо.

     Важлива ознака будь-якої технології – мож­ливість відтворення її в інших умовах, що забез­печується чітко визначеним алгоритмом дій.

    Лідерство є однією з найважливіших рис характеру як для самої людини, так і для суспільства в цілому, адже саме через дану якість будь-яка справа, що керується сильною особистістю, стає конкурентоспроможною, зменшуються витрати фінансових ресурсів та людських кадрів і створюється міцна, дружна команда для досягнення довгострокових цілей.