ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В УМОВАХ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО    

ФАХІВЦЯ В УМОВАХ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 Сучасне суспільство, що характеризується стрімким динамічним розвитком усіх сфер життєдіяльності, процесами гуманізації і демократизації, зумовлює необхідність повернення вищої педагогічної освіти в контекст культури. У ситуації, що склалася висуваються нові вимоги до особистості фахівця дошкільної освіти та його професійної діяльності. У зв’язку з цим змінюється підхід до визначення змісту загальнокультурної і фахової підготовки у вищій педагогічній школі. Спеціаліст у галузі дошкільної освіти стає носієм загальнолюдських цінностей, виступає як представник певної культури з розвиненим творчим відношенням до професійно-педагогічної діяльності, досвідом спілкування та гуманним ставлення до дітей. Досягнення цілей сучасної освіти пов’язане з особистісним потенціалом майбутнього вихователя, створенням ефективних умов для його становлення і реалізації як суб’єкта професійної культури.

Актуальність дослідження щодо формування професійної культури як необхідної якості в процесі фахової підготовки майбутніх вихователів зумовлена Національною доктриною розвитку освіти, Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Галузевим стандартом вищої освіти, Базовим компонентом дошкільної освіти, Концептуальними засадами та напрямками розвитку вищої освіти в Україні, Концепцією розвитку освіти України на період 2015 - 2025 років, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту» та іншими державними нормативними документами.

Проблема виховання фахівця, який поєднує високий про­фесіоналізм, інтелігентність, соціальну зрілість і творчий по­тенціал, може бути вирішена у вищому навчальному закладі шляхом системної науково обґрунтованої організації різних видів діяльності студентів, оскільки їх особистісна і професій­на культура формується в процесі різнопланової діяльності, а розвиток і самовизначення залежить від широти, діапазону і змісту цієї діяльності.

Якщо виховання у вищому навчальному закладі розглядати як процес систематичного і цілеспрямованого впливу на ду­ховний і фізичний розвиток особистості, то виховання профе­сійної культури зокрема - це формування системи таких со­ціальних якостей, що безпосередньо забезпечують творчий рівень трудової і професійної діяльності майбутнього фахівця, визначають його особистісні характеристики, відношення до праці, свідому потребу самовдосконалення.

На рівень професійної культури майбутнього фахівця впли­вають багато чинників, але найвагомішими з них є: наукова і загальна культура викладачів, культура організації різноплано­вої діяльності студента, якість і естетичний вигляд мате­ріально-технічного і методичного забезпечення навчального процесу.

Нові вимоги до виховання передбачають і нові вимоги до педагогічного середовища. У вищому навчальному закладі задача формування загаль­ної і професійної культури майбутнього фахівця вирішується колективом викладачів - людей різного віку і досвіду, різних спеціальностей і педагогічних поглядів, різного характеру і тем­пераменту, морального розвитку та інше.

Специфіка викладацької праці полягає в тому, що крім спе­ціальних знань, професійною необхідністю є наявність авто­ритету серед колег і студентів тому, що праця викладача спря­мована на перетворення людини, удосконалення її особистості, інтелектуальний розвиток і професійне становлення майбутніх фахівців. Досягти педагогічних цілей в сумісній діяльності можливо передусім за умов високої культури педагогічного спілкування, в тому числі культури і етики поведінки викла­дачів у колективі, що повинні стати взірцем для оточуючих, прикладом для студентів. Відома сила дії прикладу пояснюється насамперед його відчутністю і конкретністю, а його привабливість збільшуєть­ся, якщо приклад близький до життєвих інтересів молодої лю­дини. Такі якості особистості як дисциплінованість, організованість, відповідальність, ввічливість, уважність та інше здо­буваються лише за умов, коли молода людина не тільки теоре­тично засвоює знання про ці правила і норми поведінки, а й бачить позитивні зразки діяльності і поведінки людей. Формування професійної культури майбутнього фахівця не­можливе у колективі, де не склалась культура сумісної діяль­ності і міжособистісного спілкування викладачів.      

Гуманізація освіти і виховання пов’язана також з якісною зміною їх змісту й стилю, впровадженням нових форм суміс­ної діяльності викладача і студента, оскільки досягти педаго­гічних цілей освіти можливо лише за умов демократичних, діа­логових, варіативних методів спілкування, що формують стійкі внутрішні духовні основи молоді.

Формування цілісної культури майбутнього фахівця відбу­вається також у процесі вивчення навчальних дисциплін - фун­даментальних, гуманітарних, спеціальних, що створюють мо­ральну, інтелектуальну і психологічну базу для професійної май­стерності, формують широкий спектр творчих здібностей мо­лоді.

Реалізація вище означених завдань вимагає відходу від  стереотипів, догматизму мислення викладачів, впровадження нових прийомів та методів викладання, в основі яких лежить не викладання дисципліни в старому його розумінні, а робота з керівництва різнобічною діяльністю студен­та. Підвищення рівня професійної культури студента неможливо також без покращення якості навчальної діяльності, а саме: культури навчальної праці, її продуктивності за рахунок науко­вої організації та інтенсифікації навчального процесу.

Гармонійний розвиток особистості неможливий без підви­щення обсягу культурного і інформаційного насичення навчаль­ного процесу, впровадження проблемного навчання й моделю­вання професійних ситуацій.

Професійна культура фахівця залежить не тільки від організації навчально-виховного процесу у навчальному закладі, а й організації всієї структури діяльності студента (навчальної, науково-дослідної, трудової, суспільної, культурної та інше). Причому процес фор­мування цілісної особистісної культури передбачає ускладнення, розширення видів діяльності студента протягом навчання, що, як показує досвід, позитивно впливає на якість навчальної діяльності, поглиблює мотивацію, розвиває зацікав­леність і відповідальність студентів за результати навчання.

Участь студентів на всіх рівнях управління навчальним зак­ладом (самоуправління), залучення до розробки і обговорення заходів щодо удосконалення навчально-виховного процесу, підвищення його якості і ефективності створюють єдиний морально-психологічний  клімат, стимулюють творчу активність, професійне і моральне становлення майбутнього фахівця.

Особлива роль у формуванні творчої активності, розумово­го мислення, інтелектуальної і професійної культури майбутніх фахівців належить науково-дослідницькій роботі студентів як комплексного засобу формування культури. Її ефективність підвищується залежно від рівня організації, змістом і якістю самостійної робо­ти студентів. В організації цієї роботи повинні поєднуватися різні напря­ми, форми і види, що комплексно розвиватимуть культуру май­бутнього фахівця, його світоглядну, загальнонаукову і методо­логічну підготовку, уміння вести наукові дискусії.

Отже, організаційно-практичні, управлінські проблеми, що пов’язані з пошуком нових форм організації навчально-виховної роботи, апро­бацією нових ідей, принципів і методів виховання, стилем міжособистісних відносин можуть бути вирішені скоординовани­ми зусиллями усіх викладачів і співробітників навчального зак­ладу, відвертих відносин між педагогічним колективом і колек­тивом студентів.