ПРОФЕСІЙНО - ПЕДАГОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Ткаченко Л.М.

Сьогодення гостро ставить завдання щодо створення нової філософії освіти. На цій основі повинна формуватися нова педагогіка – педагогіка компетентної, відповідальної людини.

Саме компетентністний  підхід вважається ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти. Компетентність – це організація освіти на рівень, який не може бути зведений лише до формування набору знань, умінь, навичок, бо передбачає формування сукупності спеціальних умінь і якостей особистості, загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню.

За визначенням А.Хуторського, компетенція – це «сукупність взаємопов’язаних якостей особистості» (знань, умінь, способів діяльності), що задаються відносно певного кола предметів і процесів і є необхідними для того, щоб якісно продуктивно діяти [5]. Як вважає А.М.Богуш, компетенція – це комплексна характеристика особистості, яка охоплює результати її попереднього психічного розвитку: знання, навички та вміння, а також креативність, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль. Отже, компетенція – це об’єктивно ідеальна категорія, що може використовуватися для характеристики будь – якої сфери діяльності людини, окреслювати її повноваження, права та обов’язки  [1]

У психолопедагогічній летаратурі поняття «професійна компетентність» розглядається як фахова підготовленість і здатність суб’єкта праці до виконання завдань і обов’язків повсякденної діяльності. Вона є мірою і критерієм визначення її відповідності вимогам праці. Наявність професійної педагогічної компетентності дозволяє особистості виконувати відповідну діяльність у сферах власної професійної компетенції. Професійна компетентність передбачає розвиток самосвідомості, перехід на рівень, де основним є самоактуалізація, самореалізація особистості на основі етико деонтологічних принципів педагогічної справи.

Складовими компонентами професійної компетентності є:

–       інформаційно – технологічна компетентність – уміння знаходити, опрацьовувати й використовувати різні види інформації з різноманітних джерел;

–       продуктивна - уміння працювати, отримувати очікуваний результат, здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості;

–       комунікативна – уміння слухати, впливати не прямо, а опосередковано; виявляти інтерес до особистості співрозмовника;  взаємообмін  інформацією, взаємопізнання один одного; спілкуватися без обмежень: усно, письмово, з використанням можливостей ІКТ;

–       соціальна – уміння працювати з оточуючими та безконфліктно співіснувати;

–       методична – уміння розробляти, використовувати засоби навчання та перевірки знань і вмінь;

–       науково – дослідницька – уміння формулювати питання; прогнозувати результати дослідження; чітко, логічно викладати власні думки; переконувати, аргументувати власну точку зору;

–       психолого – педагогічна – уміння бачити свою роботу загалом, розуміти причинно – наслідкові зв’язки;

–       інформаційно – комунікативна – уміння використовувати ІКТ для самовдосконалення, організації навчального процесу;

–       автономізаційна – здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатись протягом всього життя.

Одним із завдань сучасної освіти є проектування інформаційно – комунікаційного освітнього середовища, узагальнення та систематизація інформаційно - технологічної компетентності, розвиток здатності орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

Визначальною  складовою професійної компетентності педагога є наявність комунікативних умінь, адже специфікою педагогічної діяльності є необхідність успішного здійснення спілкування з різними групами людей. Комунікативні уміння є компонентом педагогічної культури, яка визначає ставлення педагога до педагогічної дійсності, спонукає його до удосконалення професійно – педагогічних знань, умінь та навичок.

Комунікативні уміння – вид професійних умінь педагога, які забезпечують реалізацію всіх компонентів педагогічного спілкування, виступають засобом здійснення суб’єктивної діяльності, формуються і розвиваються в ній. Це своєрідний інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого він може розв’язати різні педагогічні завдання.

Серед характеристик комунікативних умінь дослідники виділяють: цілеспрямованість, динамічність, продуктивність, інтегрованість, ієрархічність та самостійність [3].

Розрізняють три групи комунікативних умінь педагога:

1.                     Уміння міжособистісної комунікації (уміння передавати інформацію, уміння користуватися вербальними та невербальними засобами передачі інформації, уміння організовувати й підтримувати педагогічний діалог, уміння активно слухати );

2.                     Уміння сприймати й розуміти іншого (уміння орієнтуватися в комунікативній ситуації педагогічної взаємодії, уміння розуміти емоційний стан вихованця );

3.                     Уміння міжособистісної взаємодії (уміння організовувати спільну діяльність, уміння керувати груповою роботою, уміння приймати та реалізовувати адекватну рольову позицію, уміння надати психологічну допомогу).

Комунікативні уміння можна диференційовано використовувати для реалізації різних комунікативних цілей, а саме: спілкування; орієнтування на співрозмовника; орієнтування в умовах комунікативної ситуації; самопрезентація, мотивами якої є самоствердження та професійна необхідність. Тобто,  комунікативні уміння педагога  є показником його професійної майстерності й спрямовані на організацію педагогічного спілкування, зокрема встановлення психологічного контакту  з  іншими, обмін інформацією та управління освітнім процесом.

Не менш важливим аспектом професійної педагогічної компетентності є мотиваційна сфера особистості, її професійно значущі якості та зростання фахової педагогічної майстерності, елементами якої можна вважати творчий, нетрадиційний підхід у вирішенні професійних завдань, інтелектуальну мобільність, уміння орієнтуватися у нестандартних ситуаціях [2]

Отже, професійно – педагогічна компетентність забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності,  її результатів.

Література

1.                     Богуш А.М Методика навчання української мови в дошкільному закладі / А.М. Богуш. – К. : Вища школа, 1993. – С. 55.

2.                     Волкова Н. П. Професійно – педагогічна комунікація /Н.П. Волкова. Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.

3.                     Гапоненко Л. Розвиток рефлексії як психологічного механізму корекції професійної поведінки у педагогічному спілкуванні / Л.Гапоненко  // Рідна школа, 2002. – №4. С 14-16.

4.                     Полякова Г. Показники педагогічної творчості вчителя /

 Г. Полякова // Психолог, 2006. – №35. – С. 3-5.

5.                     Хуторской  А. Ключевые компетенции как компонент личностно – ориентированой парадигмы образования /А. Хуторской // Народное образование. – 2003. – №2 – С.60.