ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ЗАСІБ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНО-ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕДАГОГА

Ткаченко Л. М.

Передумовами успішної діяльності, стимулятором професійного зростання є здібності, серед яких особливе місце займає педагогічне спілкування. Комунікативність – професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовність легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування.

Повноцінне педагогічне спілкування забезпечує обмін інформацією і співпереживання, пізнання особистості і самоутвердження, продуктивну організацію взаємодії.

Основою педагогічного спілкування є стиль педагогічного мовлення педагога, якому повинні бути притаманні такі найголовніші характеристики:

1.        Діалогічність мовлення. Передбачає застосування педагогом прийомів емоційного впливу, стимуляцію пізнавальної активності студентів, активного слухання, вміння діалогізувати монологічні форми мовлення. Обов'язковим елементом діалогічного мовлення є прийоми емоційного впливу, які вживаються, щоб зацікавити, захопити, здивувати, розважити, заспокоїти.

2.        Змістовність мовлення забезпечує його дієвість у навчально-виховному процесі. Зміст повідомленого має бути простим і достовірним, інформація — точною та зрозумілою, виклад — логічним, з елементами новизни.

3.        Спрямованість мовлення передбачає орієнтацію на «Я» студента, на сприймання і розуміння слухачем зверненого до нього слова.

4.        Нормативність мовлення передбачає бездоганне володіння педагогом українською мовою, її лексикою, граматикою, орфоепічними нормами.

5.        Образність мовлення забезпечується умінням «малювати зорові образи» (К. С. Станіславський) завдяки вдалому вживанню синонімів, епітетів, порівнянь, образних виразів, приказок, прислів'їв тощо.

6.        Емоційність мовлення. Засобом емоційного збагачення мовлення є інтонації, які виражають різні почуття: радість, сум, здивування, острах, гнів. Добре, якщо педагоги використовують усе розмаїття інтонацій — радісних, веселих, жартівливих, грайливих, загадкових, а подекуди й сумних.

7.        Економічність мовлення виявляється у лаконічності, тобто у відсутності багатослів'я, частого повтору одних і тих самих слів та словосполучень (мовних штампів), зайвої пишномовності, слів-паразитів (от, значить), великої кількості вставних слів і словосполучень.  

Успіх педагогічного спілкування залежить і від володіння педагогом технікою мовлення, яка включає розвинений мовленнєвий голос, правильне дихання, бездоганну дикцію. Домінуючим елементом техніки мовлення є педагогічний голос, ознаками якого є милозвучність, гнучкість, рухливість, мелодійність, тембральний діапазон.

Практика доводить, що важливим засобом ефективного педагогічного спілкування є дотримання вимог педагогічного такту.

Це моральна категорія, яка допомагає регулювати взаємовідносини між людьми, це професійна якість викладача, частина його загальної професійної майстерності. Педагогічний такт означає не тільки наявність певних властивостей особистості педагога, але й уміння вибрати правильний підхід до студентів, встановити педагогічно доцільний тон і стиль спілкування зі слухачами. Саме тому педагогічний такт, як такт взагалі, передбачає наявність у викладача почуття міри, а значить уміння дозувати свої засоби впливу, не допускаючи крайностей у спілкуванні зі студентами. Педагогічний такт проявляється також у врівноваженості поведінки викладача на занятті: його витримці, самоволодінні, у безпосередності спілкування тощо. Ґрунтуючись на принципі гуманізму, тактовна поведінка вимагає, щоб у найбільш складних і суперечливих ситуаціях зберігалась повага до  студента, людини.

Варто знати, як виховувати у себе педагогічний такт. Він є результатом духовної зрілості людини, великої праці над собою з набуття спеціальних знань і вироблення умінь спілкування з людьми. Стиль спілкування зі студентами повинен включати відтінки поваги, визнання, довіри у співвідношенні з вимогливістю, серйозністю. Педагогічний такт, оволодіння продуктивним стилем спілкування виховується і набувається разом з педагогічною культурою і конкретно виявляється в педагогічній діяльності. Він є показником зрілості педагога як майстра своєї справи. Постава, погляд, міміка, жести – ось далеко не повний перелік усіх тих компонентів, що складають систему сигналів тіла педагога. Це і є мова тіла.

         Велике значення у формуванні правильного стилю спілкування викладача мають витримка, самоволодіння, справедливість, творчий підхід до досвіду інших викладачів, розвиток педагогічної техніки, почуття гумору та інші. При цьому він завжди повинен пам'ятати, що важливо у спілкуванні зі студентами поважати в них людину, особистість і берегти свою власну гідність.

     Справжнє вміння спілкуватись зводиться, перш за все, до культури  спілкування, яка є часткою загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування – свідчення бездуховності людини.          Справжній педагог повинен передбачати, коли і як розмовляти особисто з кожним студентом, бути зразком дотримання вимог культури спілкування, педагогічного такту, бути людиною цікавою, до якої вони відчували б потяг, бажання бути поруч.

 Шляхи вдосконалення культури спілкування:

ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальні вправи, постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної культури.

           Оцінити рівень здібностей до педагогічної діяльності можна залежно від того, як швидко йде професійне навчання.

Тож оволодіння основами професійного педагогічного спілкування – це довготривалий, складний процес набуття як теоретичних знань, так і практичних умінь, спеціальної підготовки, які забезпечують оволодіння технологією взаємодії, набуття морального досвіду, педагогічної мудрості в організації стосунків з вихованцями,  колегами у різних сферах навчально-виховного процесу та розуміння того, що здатність педагога організувати спілкування є підґрунтям продуктивної діяльності студентів.

Отже, культура і мистецтво спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і самовдосконалення  особистості, яка прагне до відчуття власної гідності. Набуття людиною навичок культури спілкування розвяже чимало проблем у міжособистісних, міжнаціональних взаємостосунках, а також у суспільстві в цілому. Якщо ми прагнемо збудувати  цивілізовану державу, то мусимо бути цивілізованими людьми, а першим проявом цього і є культура спілкування. Cаме тому і необхідне глибоке і обємне вивчення основ педагогічного спілкування, їх впровадження повною мірою при організації навчально – виховної роботи в будь – якому навчальному закладі.