Якщо викладач навчив своїх вихованців працювати із задоволенням, він гідний високих нагород

ЛІДІЯ МИКИТІВНА ТКАЧЕНКО, 

викладач вищої категорії, викладач-методист Красноградського коледжу КЗ  «ХГПА»  ХОР 
 спеціальності «Дошкільна освіта»

Стаж педагогічної роботи - 34 роки

Життєве кредо: Праця, оптимізм, постійне самовдосконалення – запорука життєвого успіху

Педагогічне кредо: «Доброзичливе відношення до людей, компетентність і творчий підхід в роботі, постійний розвиток себе як особистості».

ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Сьогодні система розвитку дошкільної освіти зазнає суттєвих змін. Інтенсивний розвиток суспільного життя, активне проникнення науково-технічного прогресу в усі його сфери вимагають від вихователя обрати найефективніші засоби навчання і виховання на основі сучасних методів та інтегрованих технологій.

У педагогічному процесі багатьох навчальних закладів останнім часом зростає популярність  та набуває поширення інтерактивний метод проектів – особистісно-орієнтований метод навчання та виховання, заснований на самостійній діяльності дітей  у розробці проблеми та оформленні певним чином практичного результату розробки.

Розвиток пізнавального інтересу до різноманітних галузей знань та видів діяльності є однією зі складових успішності навчання дітей у школі.

Інтерес дошкільників до навколишнього світу, бажання пізнати та засвоїти все нове – основа формування цієї якості.

Метод проектної  діяльності є одним із перспективних методів у сучасній освіті. Беручи за основу особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання, він розвиває пізнавальний інтерес до різних галузей знань, формує навички співробітництва.

Проект  –  це самостійна і колективна завершена творча робота, що має спеціально значущий результат. В основі проекту – проблема, для розв`язання якої необхідний дослідницький пошук у різноманітних напрямках, а його результат узагальнено та об’єднано в одне ціле.

Використання методу проектів у дошкільній освіті, як одного із методів інтерактивного навчання дітей, дозволяє значно підвищити самостійну активність дошкільників, розвивати творче мислення, уміння самостійно, за допомогою різноманітних засобів, знаходити інформацію про предмет або явище. Згодом використовувати ці знання для створення нових об’єктів дійсності.

Метод проектів можна розглядати як особливий механізм взаємодії сім’ї  та дошкільного навчального закладу. Батьки можуть бути не тільки джерелом інформації, реальної допомоги та підтримки дитини і педагога у процесі роботи над проектом, а також стати безпосередніми учасниками освітнього процесу, збагатити свій педагогічний досвід та отримати початкове задоволення від успіхів своєї дитини.

Проект реалізовується через навчання вихователів, просвітницьку роботу з батьками, створення предметно-розвивального середовища відповідно до вимог методу проектів.

Звернення до методу проектів є закономірним, тому що педагог використовує метод  як педагогічну  технологію в нових умовах освітнього  середовища.

Упровадження в освітній процес такої технології, як метод проектів, сприяє розвитку творчої особистості, яка відповідає соціальному замовленню на сучасному етапі, а також сприяє активній участі батьків та інших членів сім’ї в освітньому просторі дошкільного навчального закладу.

Освітньо-виховний потенціал проектної технології полягає у можливості набуття дітьми цілісних знань, у підвищенні мотивації дошкільників до здобуття додаткової інформації, опануванні найважливішими методами наукового пізнання (висунути та обґрунтувати задум, самостійно сформулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо) та навиками пошуково-дослідницької роботи.

ХУДОЖНЯ ПРАЦЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ТА ОФОРМЛЕННІ ЛИСТІВОК

Виховання творчої особистості – одне з найважливіших соціальних завдань, які покликані розв'язувати всі ланки освіти. Широкі можливості для проникнення дошкільнят у творчий процес дає художня праця. Залучаючи до неї дитину, вихователь не лише сприяє її психічному розвитку і становленню особистості, а й спонукає до відтворення прекрасного.

Заняття з художньої праці є однією з основних форм навчання дошкільнят трудовим діям. Головне їхнє значення полягає у:

-         розширенні знань дітей про навколишній світ і речі, створені людьми у про­цесі праці;

-         формуванні морально-естетичних уявлень;

-         розвиткові сенсорних здібностей, творчої уяви і фантазії;

-         удосконаленні навичок мовної культури;

-         виробленні трудових умінь;

-         навчанні планувати, організовувати і контролювати свою роботу;

-         працювати самостійно, дотримуватися культури та естетики праці;

-         розвитку творчих здібностей, нахилів та інтересів.

Правильно організована художня праця у дошкільному закладі і вдома, стимулює бажання працювати, формує духовні й фізичні сили дошкільника. Усе це є доброю підготовкою до подальшого успішного навчання в школі.

Як і всі інші, заняття з художньої праці мають розвивальний характер. Дошкільнята набувають знань про різні види матеріалів, їхні властивості, засво­юють відповідну термінологію. Розглядаючи взірці виробів (зокрема виготовлення листівок), вони обстежують їхню форму, колір, характеризують будову та співвідношення деталей, визнача­ють спосіб виготовлення. А це вимагає від дитини цілеспрямованого спостере­ження, осмислення структурних елементів виробу, напруження пам'яті, усвідом­лення самостійних дій. Відбувається процес розширення уявлень про на­вколишній світ, активізується розумова діяльність.

Водночас із удосконаленням та розвитком психічних процесів розвивається мовлення. Заняття з художньої праці дають можливість                            відучити від користуван­ня загальними словесними означеннями, давати більш точну характеристику предметам, матеріалам та їхнім властивостям. Коротка доступна і цікава інфор­мація про матеріали, не лише поглиб­лює знання, підсилює емоційне сприймання, а й збільшує запас слів новими поняттями (пап'є-маше, вовна, макраме, оригамі та ін.). Розглядаючи взірець, закріплюються деякі просторові й математичні поняття, а при описі різних дрібних пред­метів, зроблених власноручно, діти привчаються використовувати конкретніші словесні вирази. Мова збагачується епітетами, порівняннями, вдосконалюються граматична будова і зв'язне мовлення (при описуванні зразків, аналізі та оцінюванні невеликих предметів).

Художня праця благотворно впливає і на розвиток сенсомоторики – узгодже­ності в роботі очей і рук, удосконалює координацію рухів. Водночас, обстежую­чи предмет або матеріал, дитина набуває чуттєвого досвіду, що відіграє велику роль у пізнанні довкілля. Спочатку предмет сприймається очима загалом, надалі обстеження предмета рукою і поглядом супроводжується аналізом основних ча­стин. На наступному етапі виділяються дрібніші деталі та їхні пропорційні співвідношення. Наприкінці відбувається повторне цілісне сприймання предмета чи матеріа­лу. Таким чином, малятам пропонується система узагальнених дій на пізнання предметів, матеріалів та їхніх властивостей, пропорційних співвідношень ціло­го і його частин. Чим ширшою буде орієнтація дітей у цьому, тим скоординованішими, чіткішими і впевненішими будуть рухи, вдосконалюватимуться тру­дові вміння і навички, більше розвиватимуться творчі здібності.

Для успішного розвитку творчих здібностей на занятті з художньої праці доцільно продумувати і творчі завдання при виготовленні листівок. Спочатку розглядаються різноманітні дрібні предмети, виготовлені власноручно, як взірці. Вихователь запитує дітей про матеріал, з якого вони виготовлені, його власти­вості, про послідовність роботи, пропонує знайти кілька варіантів виготовлення, подумати над декоруванням. Завершальний етап такої роботи – поява нових про­дуктів дитячої діяльності. Саме на цьому етапі дитина   починає цікавитись які­стю своєї продукції, намагається зробити її якнайкраще, відчуває задоволення від виконаної роботи.

Освітньо-виховний потенціал розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку полягає у можливості набуття дітьми цілісних знань, у підвищенні мотивації дошкільників до здобуття додаткової інформації, опануванні найважливішими методами наукового пізнання (висунути та обґрунтувати задум, самостійно сформулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо) та навиками пошуково-дослідницької роботи.

ВИГОТОВЛЕННЯ КВІТІВ З ПАПЕРУ НА ЗАНЯТТЯХ З ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Художня ручна праця – це діяльність, що спрямована на виготовлення реального предмета, який дитина може використовувати в іграх, розвагах, побуті. Вона є одним із видів дитячої діяльності, що потребує від дітей не тільки спеціальних знань та умінь, дотримання технологічної дисципліни, а й здатності оперативно приймати рішення у нестандартних ситуаціях, постійно вдосконалювати процес праці та створюваний нею продукт.

         Функціональною метою ручної праці для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, текстильних і природних матеріалів. Виготовлення подарунків рідним і друзям позитивно впливає на свідомість дитини: привчає проявляти увагу до оточуючих, працювати заради того, щоб зробити їм приємне. Така праця розвиває довільну увагу, просторову уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, дрібну моторику рук, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. Її результати, здебільшого, викликають позитивні емоції, захоплення у дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини.

         Художня ручна праця – це творчі дії дитини з різними матеріалами та естетично значущими предметами, виробами для прикрашання побуту, ігор, праці і відпочинку. За своїм змістом та ціннісними орієнтаціями така праця  різнобічно впливає на особистість, яка формується, на її фізичний та розумовий розвиток, на вдосконалення почуттів та уявлень. При цьому навчання дитини не обмежується лише засвоєнням певних навичок та прийомів роботи, воно має сприяти становленню творчої індивідуальності.

Правильно організована ручна праця в дошкільному закладі  дає дітям поглиблені знання про якості і можливості різних матеріалів, сприяє закріпленню позитивних емоцій, стимулює бажання працювати, опановувати основи прикладної майстерності, заохочує до декоративної творчості, тобто готує кожну дитину до навчання в школі. Вона є дієвим засобом формування морально-вольових якостей характеру, таких як  уміння зосереджено займатися справою певний час, доводити розпочату справу до кінця, допомагати товаришу, звертатись по допомогу, домовлятись між собою. Ручна праця  вчить наполегливості, старанності, навіть терпінню. Без певних зусиль не отримати гарний результат, який би задовольнив естетичні потреби – охайність, яскравість, виразність виробу.

         Різноманітність художніх технік  цілком відповідає різноманітності квіткових мотивів, що дозволяє з реалістичною точністю виготовляти декоративні вироби.

 Існує безліч художніх технік, використання яких дозволяє  створювати цілі шедеври паперової творчості. Це такі як :

-   паперова пластика – виготовлення напівоб’ємних та об’ємних  виробів

-   техніка  орігамі – складання виробів з цілого аркуша

-   техніка  квіллінга – скручування елементів зображення з паперових смужок

-   торцювання – накручування на олівець клаптиків м’якого паперу   наклеювання їх на шаблон.

         Якими б вишуканими, складними і дивними не були паперові шедеври, в основі їх народження залишаються ті елементарні навички ручної праці, які формуються у дошкільному дитинстві: вміння користуватись простим олівцем, складати папір в різних напрямках,  різати ножицями рівно, по контуру, по лініях згину, «на око», робити надрізи, вирізати симетричні та  багато однакових деталей; наклеювати частини зображення на поверхню, скручувати папір, обривати його шматочками, компонувати, скріплювати виріб тощо.

         Фактично квіти з різних видів паперу – це поєднання зображувальних, аплікативних технічних умінь з конструктивними навичками, що є сходинкою дизайнерської діяльності дошкільників, яка обов’язково містить прагматичне зерня: квіти – це красиво, ними можна прикрашати, їх можна дарувати, а можна просто милуватись і пишатися своїми досягненнями.

         Виготовлення паперових квітів спрямоване на розвиток творчої активності, ініціативності, образного мислення, дитячої уяви і фантазії, сприйнятливості до краси в навколишньому, збереження й творення краси можна  розглядати як інтегрований (синтезований) підхід до художньої  діяльності дошкільника. Він передбачає надання дітям  можливості якомога більше спостерігати, використовувати різні доступні  матеріали, розвивати не лише розум, а й естетичні почуття.

         Орієнтовну тематика занять по виготовленню квітів з паперу:

1.    «Водяна лілія» (лотос) – паперопластика.

2.    «Весняний луг» – паперопластика, аплікація.

3.    «Запашний бузок» – набивання (тичкування).

4.    «Квітуча яблуня» (гілка, дерево) – декоративне конструювання.

5.    «Проліски й підсніжники» – аплікація.

6.    «Мімоза» – аплікація з паперових кульок (серветки).

7.    «Нарцис» – паперопластика, квілінг.

8.    «Кульбабки» – квілінг.

9.    «Тюльпани» - аплікація.

10.                      «Лілії» - паперопластика на основі долоні.

11.                      «Айстри» (хризантеми)  – з гофрованого паперу.

12.                      «Жоржини» – з кольорового паперу, складання і вирізання «на око».

13.                      «Троянди» – техніка пейп-арт.

14.                      «Тюльпан» – орігамі.

15.                      «Гвоздики» – з серветкових кружечків, техніка торцювання.

16.                      «Соняшники» – паперопластика, квілінг.

17.                       «Ромашки» – паперопластика, квілінг.

18.                       «Волошки» – з гофрованого паперу

         Звичайно, дітей старшого віку цікавлять не лише квіти, тому план роботи вихователя з художньої праці  містить багато інших  завдань, виконання яких  потребує різних матеріалів, різних способів  з’єднування частин у ціле, різного використання  готових виробів, але всі їх об’єднує багато спільних моментів, що стосуються організації роботи дітей, умов для занять  і методики роботи самого вихователя.

Отже, художня ручна праця – це творча робота дитини з різними матеріалами, в процесі якої вона створює корисні та естетично значущі вироби для прикрашання побуту, гри, відпочинку, а виготовлення квітів з паперу зокрема сприяє, у значній мірі, саме розвитку загально навчальних умінь, тому що інтелектуальні й моторні зусилля дитини мають вираження в образі естетично цінних  продуктів, що саме по собі позитивно впливає на емоційний фон  навчального процесу.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ткаченко Л.М

 Базовий компонент дошкільної освіти (нова ре­дакція 2012 року) як державний освітній стандарт орієнтує педагогів на цілісний загальний розви­ток дитини, акцентує їхню увагу на забезпечен­ні фізичного, психічного та морально-духовного здоров'я, розвитку "особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етич­ної орієнтації, емоційної сприйнятливості, форму­вання навичок практичного життя та сприяння розвитку індивідуальності дитини " відповідно до її вікових можливостей на основі компетентнісного підходу.

У зазначеному норма­тивному документі підкреслено важливість набут­тя дошкільником різних життєвих компетенцій у різних видах дитячої діяльності, серед яких одне з чільних місць відведено предметно-практичній діяльності.

З Базовим компонентом дошкільної освіти узгоджуються й вимоги чинних програм стосов­но реалізації завдань трудового виховання дітей. Цей важливий змістовий напрям освітньої робо­ти подано окремим розділом у комплексних про­грамах: "Впевнений старт", "Дитина", "Дитина в дошкільні роки", "Українське дошкілля", де чітко окреслено завдання щодо залучення дітей до різ­них видів праці, форми організації дитячої праці, показники розвитку вихованців.

Праця дітей у межах їхньої предметно-прак­тичної діяльності тісно пов'язана з грою: вини­кає з гри, мотивується ігровими задумами, спер­шу зосереджується на процесі як низці цікавих ігрових дій, а вже згодом — на результаті. На від­міну від дорослих, діти не створюють суспільно корисних продуктів, матеріальних чи духовних цінностей, оскільки не мають для цього розвину­тих фізичних і психічних можливостей. Упродовж дошкільного дитинства праця відіграє  важли­ву розвивально-виховну роль.

Останнім часом рівень трудового виховання дошкільнят в Україні значно знизився. Тому цьому завданню приділено більше уваги в новій редакції Базового компонента.

Дослідження виявили ряд проблем в організа­ції праці дітей у дошкільних навчальних закладах. Хоча предметно-практична діяльність посідає третє місце серед інших видів дитячої діяльності після ігрової та навчально-пізнавальної, інтерес дошкільників до праці дорослих і самостійного виконання практичних завдань невисокий (його проявляють лише 7-12% вихованців), а у стар­шому дошкільному віці навіть помітна тенденція до його зниження.

Тож чинниками зниження інтересу дітей до праці є:

♦                Певна одноманітність трудової діяль­ності дітей упродовж їхнього перебування у дошкільному закладі (здебільшого самообслу­говування, традиційні чергування за графіком по їдальні та на заняттях, періодичні доручення- накази, примусові, обов'язкові й однакові для всіх дітей групи заняття з ручної праці). При цьо­му зміст завдань, прийоми роботи, пропоновані для їх виконання, обладнання і матеріали час­то не задовольняють інтересів й можливостей старших дошкільників, які вже мають яскравіші творчі задуми, більші технічну вправність, фізич­ну витривалість і вищий рівень розвитку вольо­вих якостей, ніж малята.

♦                Недостатня мотивація праці. Дошкільники не здатні самостійно осягнути значущість праці дорослих для суспільства і користь власної для найближчого оточення. Водночас родина фокусує увагу на підготовці дітей до шкільного навчання, не надаючи належного значення ролі виховання працею у становленні особистості, а дошкільний заклад більше орієнтується на запити батьків, ніж на інтереси і потреби особистісного зростання вихованців.

♦                "Тиск" дорослого на дитину, що призво­дить до формального, часто неякісного виконан­ня певної роботи на негативному емоційному тлі.

♦                Недотримання принципу систематич­ності, поетапності формування предметно- практичних умінь і навичок, внаслідок чого значна кількість дітей до кінця перебування в дошкільно­му закладі не вміє або не бажає брати участь у запропонованій роботі, часто пояснюючи відмову коротко — "не вмію", "не хочу", "набридло", "вто­мився".

♦                Прагнення дорослих у разі виникнення у дітей хоча б незначних труднощів самим виконати доручену справу, аби зекономити час і не витрачати зайвих емоційно-вольових зусиль на мотивацію, показ дій, вправляння, допомогу тощо. Звикнувши до цього, діти постійно очікують допомоги, їхні ініціативність, активність, самостій­ність, інтерес до процесу і результату діяльності знижуються. Тож, потрапляючи в ситуацію, коли треба виконати без сторонньої допомоги навіть нескладне завдання, вони не можуть мобілізу­вати свої зусилля, спланувати й довести справу до кінця.

♦                Намагання дорослих переробити викона­ну дітьми роботу в них на очах. Такі дії не лише знижують інтерес до діяльності та віру у власні сили, а й зачіпають гідність дитини.

♦                Завищення обсягів і складності трудових доручень без урахування можливостей вихо­ванців. При цьому батьки й педагоги не зважа­ють на те, що, не досягнувши позитивного ре­зультату або досягнувши його після перевтоми, дитина надалі намагатиметься ухилятися від такої роботи. Слід пам'ятати, що діти перевтомлюють­ся, коли тривалий час займаються однією спра­вою, перебувають в одній позі, коли обладнання, яким вони користуються, не відповідає віковим можливостям, коли мусять виконувати значні об­сяги завдань у швидкому темпі.

♦                Захвалювання одних і недооцінювання старань та успіхів інших дітей, неувага до тих, хто ще не може якісно виконати трудове зав­дання через брак досвіду, проте небайдужий до його результату і докладає неабияких зусиль для успішного виконання дорученої справи. Ди­тина ніколи не відчує радості праці, не подолав­ши своєї невпевненості, не набувши необхідних знань, практичних умінь і навичок, без постійної підтримки більш досвідчених дорослих і дітей.

♦                Нерівномірне залучення дітей до різних видів праці. Наприклад, до чергувань часті­ше залучають дітей, які в родині набули першо­го господарсько-побутового досвіду, тож мають відповідні навички, а тому й виконують завдання швидше, якісніше, самостійніше за інших. Крім того, оскільки дівчатка здебільшого активніші, відповідальніші у різних видах праці, то саме їх майже вдвічі частіше, ніж хлопчиків, залучають до цієї діяльності. Таким чином, хлопчики, недостат­ньо охоплені предметно-практичною діяльністю, на момент вступу до школи фактично демонстру­ють порівняно нижчі, ніж у дівчаток, показники ор­ганізованості, відповідальності, працелюбності та інших базових якостей.

Беручи до уваги означені проблеми, слід пам'ятати, що елементарна праця як вид ді­яльності створює умови для задоволення праг­нення дітей до самостійності, їхнього інтересу до праці дорослих і бажання реалізувати свої мож­ливості та наслідувати певні трудові дії в ігровій та в предметно-практичній діяльності. Щоб вирішити визначені завдання слід знати і враховувати зазначені проблеми в організації трудового виховання.