УСМІШКА ЯК ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ

                                                                                                                                                                                                                                          

                                                             Ткаченко Л. М.

 

           У своїй роботі педагоги використовують десятки прийомів, методів та форм навчання: пояснення, демонстрації, інструкції, вказівки, тестування, керу­вання тощо. Та є одна важлива річ, про яку ми нерідко забуваємо, — усмішка.

Без усмішки педагога згасає в очах дітей світ­ло радості пізнання. Вихователь без усмішки - чужинець для дітей.

Що може сотворити енергія усмішки, наповне­на добрими почуттями? Чимало. Усмішка:

– поліпшує настрій того, хто усміхається, і то­го, кому вона адресована;

– робить нас більш терпимими;

– підсилює довіру людей одне до одного;

– допомагає досягти порозуміння;

– гасить ворожнечу і неприязнь;

– надихає людей на добрі діяння;

– робить життя гарним і радісним.

     Хтось скаже: усмішка — дрібничка порівняно із сучасними потужними засобами навчання. Шал­ва Амонашвілі відповідає: якщо усмішка дарує дитині більш потужний життєвий імпульс, ніж усі принципи та методи разом, — хіба це дрібниця?

      Скажуть: але ж усміхнеться педагог дітям чи ні, залежить від його характеру і настрою. Амо­нашвілі відповідає: від педагога насамперед за­лежить його характер і настрій, на те він і педагог.

      Скажуть: але ж не можна примусити його всмі­хатися дітям! Амонашвілі відповідає: хіба хтось змушував його бути педагогом?

         Дитина не в змозі сама створити умови, що до­поможуть їй розкрити свою суть, свій потенціал. Для цього їй потрібні дорослі — батьки, вихова­телі, учителі. Але дорослі бувають різні: суворі й лагідні, веселі й серйозні, відкриті й емоційно холодні, стримані, усміхнені й не схильні усмі­хатися.

Усмішка здатна виражати різні спектри емоцій.

Щира усмішка йде тільки від доброго серця і бу­ває дружня, привітна, підбадьорлива, радіс­на, схвальна, лагідна, співчутлива, захоплена, усмішка згоди і єднання, любові та розуміння.

         Усмішка любові та розуміння допомагає малю­кові довіритись дорослому і розкритися. Та що буде, коли щиру усмішку замінити сурогатом — посмішкою вдаваною, байдужою, зневажливою, лукавою, самовдоволеною? Чим живитимуть ду­шу дитини такі сурогати?

Усмішка - це особливий вияв мудрості. Але муд­рість не в тому, щоб безперервно усміхатися, а в здатності серцем відчути, з ким, коли і яким відтінком спектра усмішки поділитися, щоб ди­тина пережила радість, полегшення, успіх, за­спокоєння - те, що їй потрібно в певний момент.

        Педагог з усмішкою на обличчі випромінює енергію добра і надії. І хіба не така людина має бути поряд із дошкільнятами?

       Доречними стануть і слова Шалви Амонашвілі:

“Я - педагог, і тому мені потрібна усмішка не про­ста, скажімо, добродушна або ввічлива. Мені по­трібні особливі усмішки: такі само різні, як діти, і такі само різні, як зміна настроїв кожного. Я маю усміхнутися дитині усмішкою, яка потріб­на тільки їй і тільки зараз”.