ЩАСТЯ ДИТИНИ ЯК ЦІННІСТЬ

Ткаченко Л.М.

                Те, що перші роки життя, особливо дошкільний період, дитина має прожити щасливо, сьогодні є незаперечним. Яке ж воно, дитяче щастя? І що мають робити дорослі, аби спогади про дитячі роки були наповнені світлом, радістю, теплом і стали невичерпним ресурсом щастя для людини на все життя?      

       В усі часи люди прагнули бути щасливими. Нинішнє покоління заявляє про потребу в щас­ті гучніше від своїх попередників. Проводяться спеціальні опитування, за результатами яких ви­будовуються рейтинги щасливих країн. Як науко­ву категорію щастя досліджують психологи, пе­дагоги, соціологи, філософи, економісти.

        Особливо гостро відчувають потребу в щасті малюки. Зробити його досяжним для кожної ди­тини — завдання, для розв’язання якого мають об’єднати свої зусилля держава, суспільство, пе­дагоги та батьки.

       У нашій країні це завдання визнано стра­тегічним загальнонаціональним пріоритетом. Як зазначено в Законі України “Про охорону ди­тинства”, державна політика спрямована на за­безпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, усе­бічний розвиток і виховання в сім’ї. Цінність щасливого проживання малятами до­шкільного дитинства, значущість його як умови повноцінного розвитку та подальшої самореалізації в житті утверджується в Державному стандарті дошкільної освіти.

                                        ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ?

        Феномен дитячого щастя тлу­мачиться як поняття в різних джерелах. Зокрема, щастя визначається як стан цілковитого задо­волення життям; відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості. Вивчення етимології слова “щастя” допомагає розкрити ще один важливий аспект цього поняття. Первісне значення слова, пов’язане зі старослов’янським съчастьнъ — “той, що має добру частку, бере участь, причетний”. Це дає підстави тлумачити його як “участь; спільність з іншими людьми, причетність”.

     Британський психолог М.Аргайл зазначає, що відчуття щастя виникає в цілеспрямованій діяль­ності, спільній із тими, хто вважає цю діяльність потрібною і корисною для інших. У ході багатьох експериментів було виявлено безпосередній двобічний зв’язок між станом щастя і альтруїз­мом: допомога іншим сприяє поліпшенню на­строю і навпаки.

        На думку сучасного американського психолога М. Чиксентмігаї, щастя напряму залежить не від подій, які відбуваються навколо, а від того, як лю­дина їх інтерпретує, як сприймає і витлумачує їх значення особисто для себе. Ключ до щастя — у вмінні контролювати свою увагу, усвідомлювати свої почуття і враження, знаходити радість у по­всякденні, занятті улюбленою справою. Психолог зауважує, що стан радості, який ви­никає в процесі повного занурення в справу, — стан "потоку" — люди переживають однаково, незалежно від їхніх культурних, соціальних, еко­номічних, вікових відмінностей.

     Виокремлені компоненти щастя, спільні для більшості людей. Адже щиро і повноцінно дбати про щастя дітей може лише той, хто сам щасливий.

                                           КОМПОНЕНТИ  ЩАСТЯ

- Забезпеченість базових потреб, усіх важливих складників життя.

- Позитивне мислення.

- Позитивно забарвлені емоційні стани, в основі яких лежить прийняття себе.

- Здатність приймати і проживати моменти буття - цілковито занурюватися в поточну ситуацію, бути "тут і зараз".

- Можливість спілкування, гармонійні взаємини з близькими людьми, друзями, колегами.

- Позитивні результати життєдіяльності, здійснення планів, реалізація поставлених цілей, досягнення.

- Наявність захопливої діяльності, у якій ви­никає інтенсивне переживання щастя.

- Відчуття спільності з іншими людьми.

- Гідний соціально-етичний аспект життя.

- Прояв альтруїзму в життєвих ситуаціях.

- Реалізація власних уявлень про життя, його ідеали, смисли.

- Стан цілковитого задоволення життям.

- Повнота й осмисленість існування.

        Якими би привабливими не були окремі ком­поненти щастя, головним є баланс, гармонійне співвідношення всіх складників життя.

Найважливіша умова щастя - перебуван­ня в стані, який характеризується спокійним, стійким оптимістичним і вдячним ставленням до світу, позитивним самосприйняттям і при­йняттям обставин свого життя.

                               ФЕНОМЕН ЩАСТЯ ДОШКІЛЬНИКА

      За створення належних умов для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, со­ціального розвитку дитини, згідно із Законом України “Про охорону дитинства”, несе відпо­відальність її сім’я. Однак проживання дитини в сім’ї важливе не лише з огляду на створення необхідних для її життя матеріальних умов.

Сім’я для дітей - невід’ємний складник щастя.

       У розповідях більшість дітей згадують про свої сім’ї. Вони висловлюються так: “Я щас­ливий/щаслива, коли моя родина (братик/сес­тричка) поруч/коли мама і тато зі мною/коли вдо­ма в усіх гарний настрій/коли батьки не хворіють і не зайняті справами/коли батьки веселі/коли все добре у моїх батьків, рідних та друзів”.

Про важливість сім’ї для відчуття щастя свід­чать і дитячі малюнки. Звісно, щастя дитини залежить від емоційно­го та фізичного стану батьків, їхніх можливостей приділити їй час, стосунків у родині.

Здатність насолоджуватися життям “тут і зараз” притаманна малюкові від природи.

      Дорослим треба прагнути до того, щоб просто насолоджуватися буттям, бути самими собою, цілковито занурюватися в улюблену справу, бути залученими в поточні життєві ситуації, постійно урівноважувати себе, щоб підтримувати стабіль­ний радісний, піднесений стан. А особливістю дошкільного віку є характерна дитяча безтурбот­ність, життєрадісність.

Дитина живе неквапливо: занурюючись у гру, спостереження за листочком чи метеликом, у процес створення образу, задоволення від фі­зичного руху, вона радіє буттю, не помічає пли­ну часу - вона вже щаслива.

     Дорослі зобов’язані всіляко підтримувати про­яви цієї особливості розвитку дитини, сприяти неквапливому проживанню малюком кожного дня, не затьмарювати природне дитяче щастя рамками прагматичного погляду на життя і пере­конань щодо обов’язкового отримання користі від кожної дії.

           Повноцінне, не перерване проживання дити­ною позитивних емоцій, приємних відчуттів, ста­нів радості, натхнення, безтурботної мрійливості, споглядання, задоволення, захоплення, веселос­ті, здивування, зацікавленості, що виникають у на­повнених життєвою енергією безпосередніх про­цесах буття, визначає феномен дитячого щастя.

Позитивні стосунки з близькими дорослими й однолітками — іще один складник щастя дитини.

          Більшість мам і тат називають  ситуації, коли їхні діти почуваються щасливими: коли дитина перебуває в колі сім’ї; коли відчу­ває, що її люблять і поважають; коли дослухають­ся до її думки; коли її обіймають і цілують; під час поїздок до бабусі та дідуся; спільних подорожей і активного відпочинку; свят; участі у спільних із батьками справах; зустрічей та ігор з однолітками.

         Розповіді батьків також засвідчують, що розпіз­нати щасливий стан дитини неважко: вона всмі­хається, співає, захоплено розповідає, сміється, плескає в долоні, підстрибує, її очі широко роз­плющені й блищать, вона обіймає і цілує рідних, а ще прагне допомагати дорослим. Цей приклад підтверджує існування прямого зв’язку між пози­тивним внутрішнім станом і поведінкою дитини.

Феномен щастя дошкільника тіс­но пов'язаний зі значним впливом на його емоційний стан соціаль­них контактів, найближчого кола спілкування, до якого належить і вихователька.

Щастя малят, як і дорослих, має діяльнісну природу.

        Педагогам добре відомо, що ді­тей раннього та молодшого до­шкільного віку більше приваблює процес, аніж результат діяльності. Повне занурення, отримання задо­волення, зокрема й емоційного, від рухів, дій — іще одна вікова осо­бливість. Водночас відомо, що вже старші дошкільники налаштовані на позитивний результат своїх дій. Про це, зокрема, свідчать такі слова дітей: “Я щасливий/щаслива, коли щось роблю і мені вдається/коли щось вда­ється вперше/коли складаю пазли (малюю/лі­плю/плаваю в басейні/бавлюся з машинка­ми/граюсь із друзями)”.

       Дитина прагне бути успішною в діяльності, якою займається, у яких до­шкільник може самостійно себе реалізовувати.

     Крім того, у перебігу будь-якої діяльності при­ховано чимало можливостей для інтенсивних щасливих переживань малят. Зокрема це пере­хід від стану невизначеності (“У яку гру грати?”; “Що робити далі?”; “Як досягти бажаного ре­зультату?”) до стану повноти: здійснення вибору, прийняття рішення, переживання захоплення від відкриття доти невідомого, знаходження відпо­віді, кращого способу дії та, зрештою, досягнен­ня бажаного результату, переживання гордості за нього.

Сприяння розгортанню діяльності, яка задо­вольняє вікові та індивідуальні потреби дитини і в якій вона почувається успішною і радісною, отримує задоволення, - важлива запорука її щасливого стану.

       Невичерпним джерелом дитячого щастя є спіл­кування з природою.

       Розмірковуючи над запитанням, коли вони по­чуваються щасливими, діти обов’язково згаду­ють прогулянки у природі, веселку, сніг, море і пляж, ігри з домашніми тваринками. Малю­ючи свою сім’ю як образ, що втілює щастя, діти зображують сонечко, яке також є символом щастя, веселку, небо, квіти. Відчуття спільності з природою є природним для дитини станом. Захоплюючись певним природним явищем, пе­ребуваючи з ним у єдиному фізичному просторі, дитина шукає способи взаємодії з ним: спостері­гає, досліджує, діє — і знаходить у цьому радість і задоволення.

                          СПІЛЬНО СТВОРЮЄМО РЕСУРС ЩАСТЯ

         Щастя дитини складаєть­ся з багатьох “дрібниць”: ніжних слів, поцілунків і доти­ків, сюрпризів, іграшок та спіль­них ігор, справ, розваг і подарунків, друзів і ласощів, атракціонів та відпочин­ку біля моря або річки, ласощі, котик, який приносив подаруночок на лапці…

      Є багато речей, що не є життєво необ­хідними, але вони роблять дитину щасливою. І за допомогою таких значущих “дрібниць” важливо постійно наповнювати життя дитячими радощами. Водночас епізодичні, хоча й приємні події не зроблять дитину щасливою, як і матеріальне забезпечення її потреб в умовах зростання в сім’ї, але без батьківської уваги, ласки та любові.

Щастя дитини-дошкільника - це результат що­денних зусиль дорослих, спрямованих на при­внесення в життя малюка того, що робить дитинство особливим, яскраво щасливим, - радості, веселощів, чарівності, гри, розваг, ро­зуміння, прийняття, підтримки, ніжної турботи, відкриттів, вражень.

      Перше, що зобов’язані робити дорослі для ди­тини, — забезпечити її ресурсом для щасливого проживання дитинства, тобто створити сприят­ливі умови для благополучного життя в усіх його проявах.

        Однак не менш важливо вже в цей період на­вчати малюка правильно використовувати на­явні ресурси: доглядати за тілом, регулювати його можливості, реалізовувати задуми, доцільно застосовувати знання, навички, дотримуватись правил тощо; виявляти емоційно-ціннісне став­лення до батьків, членів сім’ї, друзів; дбайливість, ощадливість, бережне ставлення до іграшок, кни­жок, приладдя, особистих речей тощо.

Власними зусиллями, діями, учинками дитина має долучатися до збереження і примноження ресурсу свого щастя.

         В освітньому процесі закладу дошкільної осві­ти важливо створювати ситуації, які на­вчатимуть дітей обирати правильні моделі поведінки, способи дій у ресурсних для щастя видах ді­яльності, сферах спілкування, подіях, формувати в них цін­нісне ставлення до довкілля, культуру дозвілля.

       Аби діти вчилися цінувати життя і радіти тому, що вони можуть проживати в кож­ному звичайному дні: ран­ковим привітанням і обіймам, дружній розмові, прогулянкам, веселим жартам, зробленим   власноруч іграшкам     тощо, педагог має подавати приклад такої життєвої позиції. Спільно з дітьми відшукувати щас­ливі моменти у звичайних справах, повсякден­них ситуаціях, демонструвати малятам, що цінує їх, проявляти спокійну радість, задоволення від буденних подій. Також важливо позитивно, опти­містично тлумачити події, ситуації, які відбува­ються протягом дня, демонструвати дітям, що джерелом щастя для людини є вона сама.

Щоб у дитини з’явилася можливість усвідом­лювати себе суб’єктом власного щастя, у неї має бути досвід самостійних дій, виконуваних із власної ініціативи.

       Ресурсом підвищення інтенсивності пережи­вання стану задоволення, радості, ситуації успі­ху є можливість розділити позитивні переживан­ня з однолітками. Тому важливо залучати малят до колективної діяльності, спрямованої на спіль­не благо, творення добра для інших людей.

      Держава гарантує реалізацію прав і свобод ди­тини, забезпечення належних умов для її життє­діяльності та зростання в сім’ї. Щасливе прожи­вання дошкільнятами життя можливе і досяжне завдяки цілеспрямованим об’єднаним зусиллям дорослих — батьків і педагогів. Однак і дошкіль­никам до снаги дії та вчинки, спрямовані не тіль­ки на досягнення власного щастя, а й на благо інших.