ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ – ОСНОВНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

  

Правове виховання – важлива складова становлення загальнорозвиненої особистості зі сформованими моральними та громадянськими якостями. У Декларації про права дитини, яка була прийнята ООН в 1959 році, йдеться про те, що діти мають бути об’єктом особливого захисту та допомоги. У 1989 році Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини – документ, рівнозначний закону – яка забезпечує дітям допомогу та захист держави. Одне із завдань, означених у освітній програмі  «Дитина», є створення умов для розвитку правової компетентності дітей, ознайомлення їх не лише з правами, а й обов’язками – загальнолюдськими та національними. Найперше суспільне середовище, до якого потрапляє дитина, – це заклад дошкільної освіти, який у взаємодії з родиною має створити належні умови для забезпечення психічного, фізичного здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, набуття життєвого досвіду.

Дошкільний вік – період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, маленька людина має засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Життя дитини сповнене різних, складних для неї ситуацій та перешкод. І саме дорослі повинні навчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно. Правове виховання дошкільників – є основною ланкою формування життєвої компетентності особистості. Система правової освіти і виховання має бути безперервною, починаючи з дошкільного закладу, продовжуючи у школі, закладах передвищої та вищої освіти.

Завдання педагогічних працівників – виростити компетентну особистість, здатну самостійно приймати рішення, визнавати свої помилки, відстоювати свою гідність, реалізовувати природні можливості.

Забезпечення ефективного правового виховання дітей значною мірою залежить від професійних якостей педагогічних працівників. Тому організація методичної роботи з педагогами у закладах дошкільної освіти спрямована на формування практичних навичок захисту і збереження прав дитини у процесі педагогічної діяльності, застосування інноваційних технологій щодо розвитку у дітей почуття власної гідності та самосвідомості, формування знань про свої права та обов’язки.

Організація роботи з правового виховання  дошкільнят спрямована в трьох напрямах:

-  організаційно-методична робота з педагогами; 
- освітня робота з правового виховання дошкільників; 
- робота з формування правового світогляду батьків.

Обираючи форми і методи роботи з дітьми старшого дошкільного віку, необхідно зважити не тільки на специфіку закладу дошкільної освіти, але й на інтелектуальні, психолого-педагогічні особливості старших дошкільників та на їхні індивідуальні характеристики.

         З метою формування інтересу дітей до правової освіти, розвитку комунікативних умінь і більш глибокого розуміння матеріалу важливо використовувати:

-різні методи, форми, засоби щодо формування правової культури дошкільників;

-обговорення в групі, під час якого дошкільнята знайомляться із загальнолюдськими та національними цінностями й поняттями, набувають уміння формулювати й аргументовано висловлювати власні думки;

-ігрові ситуації та інсценування, що дає дітям можливість виступати в різноманітних соціальних ролях і зіставляти їх із ситуаціями зі свого життя;

-творчий пошук, що передбачає збирання, зіставлення й аналіз інформації під керівництвом вихователя або самостійно, розв’язувати проблеми шляхом ухвалення спільних рішень;

-використання новітніх комп’ютерних технологій у освітньо-виховному процесі.

     Здійснюючи роботу з правового виховання дошкільників, вихователі мають не тільки сформувати у дітей уявлення про права дитини, а й навчити їх застосовувати ці знання у практичному житті. Саме у нестандартних доступних формах дошкільники здатні засвоїти наукову інформацію, адаптовану до їхнього сприймання. Знання основних прав та обов’язків, сформованість правової поведінки допоможе дітям передбачити наслідки своїх дій, спонукатиме до контролю власної поведінки.

         Формування у дитини дошкільного віку свідомої осмисленої поведінки та найпростіших правових знань основане на прикладах поведінки дорослих. Тому важливе значення має чітко сформована робота з батьками, оскільки головну роль у вихованні дітей відіграє родина як перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й гуманізму. Роботу з батьками спрямовано на розуміння того, що діти наслідують їх приклад, тому не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо  самі не завжди його виконують. Так як сім'я продовжує залишатися найефективнішим інструментом у розвитку особистості дитини, основними завданнями в цьому напрямку слід зазначити  такі:

- познайомити зі змістом статей Конвенції про права дитини;

-викликати інтерес у батьків і бажання осмислити власні права і в доступній формі знайомити з ними своїх дітей.

 

 

У здійсненні правової освіти дошкільного закладу з батьками використовуються різні форми:

-інформаційні стенди з правової тематики;

-круглі столи з участю фахівців з права;

-анкетування батьків;

-нетрадиційні батьківські збори;

- підготовка пам’яток для батьків;

-рольові ігри;

-практикуми з рішенням педагогічних задач.

Ефективним засобом педагогічної та правової просвіти батьків є наочна агітація. Рекомендується для використання:

- папки-пересувки з темами «Мистецтво бути батьком, «Караючи, подумай: навіщо?»;

- куточок з книгами, що містить нормативно-правові документи щодо захисту прав дитини;

- складання листівок на тему «Знаємо ми права свої - допомагають нам вони»;

- оформлення фотоальбомів «Я і моя сім'я».

Робота з батьками вихованців здійснюється під час батьківських зборів, індивідуальних та групових консультацій, та охоплює широке коло питань правового змісту , наприклад, «Виховання дітей – спільна справа батьків і педагогів», «Роль сім’ї у розвитку особистості дитини», «Дотримання прав дитини. Обов’язки батьків. Конвенція ООН про права дитини», «Вікові особливості дошкільника», «Етика стосунків у сім’ї» та інші. Проведення такої роботи дозволяє сім'ї вихованців ближче познайомитися з методами  і формами правового виховання дітей та з'ясувати, наскільки важливо дотримуватися вимог щодо прав дитини в кожній родині.                                                    

      Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні.

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Здобуття якісної освіти на всіх рівнях, в усіх освітніх ланках, усім дітям

без обмежень та винятків забезпечує інклюзивна освіта як система освітніх

послуг, що базується на визнанні рівноправності та врахуванні розмаїтості

дітей, маючи нормативно-правове підґрунтя недискримінаційного характеру,

шляхом упровадження інклюзивного навчання на основі особистісно

орієнтованої освітньої моделі. Закон України «Про овіту» визначає, що особа з

особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової чи

тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на

освіту. Тож, дитина, яка перебуває в групі зі здоровими однолітками, набуває

комунікативних та соціальних навичок відповідно до її віку, а спільні заняття

сприяють концентрації її уваги, посиленню мотивації до навчання, набуттю

умінь, потрібних для успішного самостійного життя в суспільстві.

Забезпечує інклюзивну освіту дітям з особливими освітніми потребами

інклюзивний заклад дошкільної освіти, який залучає батьків, співпрацює з

фахівцями для надання спеціальних послуг дитині, адаптує освітні програми,

середовище, методи та форми освітньої діяльності, використовує наявні

ресурси [2].

Інклюзивне освітнє середовище – це не лише підготовлені засоби

пересування, а і умови, атмосфера і дії, спрямовані на те, щоб кожна дитина

відчувала себе комфортно і могла реалізуватися як особистість.

Безперечно, умовами, які слід вивчити при прийнятті рішення про

розгортання інклюзивної практики в освітньому закладі, є:

− наявність родин з дітьми, що мають особливі потреби;

− психологічна готовність керівника і колективу закладу до інклюзії –

ознайомлення з основними цінностями, цілями та методиками організації

інклюзивної практики та їх підтримка;

− наявність у закладі відповідних фахівців (дефектологів, психологів,

логопедів, тьюторів тощо) або фахівців з центрів психолого-педагогічного

розвитку та корекції, психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги;

− наявність спеціальних умов для навчання і виховання дітей з обмеженими

можливостями здоров’я, в тому числі безбар’єрного середовища;

– добір та створення засобів і методів освітньої та корекційної діяльності,

оцінки результатів;

– можливість підвищення кваліфікації педагогів.

Разом з тим, інклюзивний заклад дошкільної освіти повинен спрямовувати

свою діяльність, яка проходить у кілька етапів, на вирішення таких завдань, як:

– створення комфортного простору для всіх учасників освітнього процесу;

– створення середовища, що сприяє гармонійному розвитку особистості;

– формування толерантного співтовариства дітей, батьків, персоналу та

соціального оточення;

– створення педагогічної системи, центрованої на потреби дитини та її сім’ї;

– формування міждисциплінарної команди фахівців, які організовують освітній

процес.

Для забезпечення ефективності навчання дітей з особливими освітніми

потребами, які отримують освіту в умовах інклюзивного середовища в закладі

дошкільної освіти, формується команда психолого-педагогічного супроводу.

Психолого-педагогічний супровід є системою комплексних заходів,

спрямованих на організацію освітнього процесу та розвиток дитини, як

передбачено індивідуальним планом розвитку.

Завданнями команди психолого-педагогічного супроводу є:

1. Здійснення збору інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси,

труднощі та освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу

виконання індивідуального плану розвитку.

2. Визначення напрямків психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових

послуг, які можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновків

інклюзивно-ресурсного центру, а також забезпечення їх надання.

3. Розроблення індивідуальних планів розвитку для кожної дитини та

моніторинг їх виконання.

4. Надання методичної підтримки педагогічним працівникам закладу освіти з

організації інклюзивного навчання.

5. Створення належних умов для успішної інтеграції дітей в освітнє

середовище.

6. Проведення консультативної роботи з батьками дітей з особливими освітніми

потребами щодо їхнього розвитку, навчання та виховання.

7. Проведення інформаційно-просвітницької роботи серед педагогічних

працівників, батьків і дітей щодо недопущення дискримінації і порушення

прав дитини та формування дружнього та неупередженого ставлення до дітей

з особливими освітніми потребами.

Команда психолого-педагогічного супроводу формується з урахуванням

освітніх потреб дитини з особливими освітніми потребами. Постійні учасники

включають директора, вихователів, асистента вихователя, практичного

психолога, вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда, вчителя-реабілітолога та

батьків чи законних представників дитини з особливими освітніми потребами.

Важливою вимогою до вихователів є освоєння індивідуального підходу, який

застосовують у своїй професійній діяльності фахівці (психологи, логопеди,

дефектологи).

Основне керівництво командою супроводу покладається на директора,

який відповідає за виконання завдань та розподіл обов’язків між її членами.

Крім того, згідно з висновком ІРЦ, фахівці команди супроводу мають

визначити Індивідуальний навчальний план та скласти Індивідуальну програму

розвитку для дитини з ООП протягом двох тижнів з моменту початку

навчального процесу. Ці документи підлягають узгодженню з батьками та

затвердженню керівником закладу освіти. [3; 4]

Для реалізації цілей інклюзії в дошкільному закладі працюють фахівці

різних профілів – психологи, дефектологи, логопеди, вихователі, асистенти

вихователів, педагоги додаткової освіти, медичні працівники. Варто

вибудовувати різні схеми організації взаємодії фахівців, які залежатимуть від

складу дітей інклюзивної групи та визначатимуться поєднанням індивідуальних

освітніх планів і освітньої програми.

З метою охоплення варіативними формами навчання і виховання дітей з

різними стартовими можливостями створюється інклюзивний освітній простір.

Існує система структурних підрозділів таких, як Центр ігрової підтримки

розвитку, Консалтинговий центр, Лекотека, Служба ранньої допомоги, група

розвитку «Особлива дитина» для дітей від 0 до 7 років, що з якихось причин не

можуть відвідувати дошкільну групу в режимі повного дня. Дошкільний заклад

може обрати ті структурні підрозділи, які найбільше відповідають наявним у

ньому умовам.

Отже, успішність реалізації інклюзивної практики в дошкільному закладі

залежить від рівня інклюзивної культури, якісного менеджменту і стратегічного

планування, достатній, підготовлений персонал, створення розвивального

середовища для малечі, доступна інформаційна, матеріально-технічна база та

інфрактура, фінансування, яке покриває потреби закладу. Неможливо уявити

процес створення відкритого демократичного суспільства без запровадження

інноваційних освітніх систем, які віддзеркалюють цей процес. Інклюзивна

освіта як соціальний та освітній феномен стає невід’ємним складником

освітнього процесу України.