СТВОРЮЄМО ІНКЛЮЗИВНИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 

Інклюзивний за­клад дошкільної освіти – заклад освіти, що забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує освітні програми, середовище, методи та форми навчання, використовує наявні ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спе­ціальних послуг, створює позитивний клімат.

Для прийняття рішення про розгортання інклю­зивної практики в освітньому закладі слід вивчити наявні для цього умови.

Умови створення інклюзивного дошкільного закладу

−    Наявність родин з дітьми, що мають особливі по­треби, згодних прийти в дошкільний заклад.

−    Психологічна готовність керівника і колективу закладу до інклюзії – ознайомлення з основни­ми цінностями, цілями та методиками організації інклюзивної практики та підтримка їх.

−    Наявність відповідних фахівців (дефектологів, психологів, логопедів, тьюторів) або домовле­ності про психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами фахівцями з центрів психолого-педагогічного розвитку та корекції, психолого-педагогічної та медико-соціальної до­помоги.

−    Наявність спеціальних умов для навчання і ви­ховання дітей з обмеженими можливостями здо­ров’я, в тому числі безбар’єрного середовища.

−    Можливість підвищення кваліфікації педагогів.

Після прийняття рішення розгортається інно­ваційна педагогічна діяльність, яка передбачає обов’язкові процедури: усвідомлення цінностей, постановку цілей, добір та створення засобів і ме­тодів, оцінку результатів та корекцію діяльності.

Головна мета дошкільного закладу, що впрова­джує інклюзивну освіту, – забезпечити умови для спільного виховання і навчання дітей з різними пси­хофізичними особливостями розвитку.

Завдання інклюзивного дошкільного закладу

−    Створення комфортного простору для всіх.

−    Створення середовища, що сприяє гармоній­ному розвитку особистості.

−    Формування толерантного співтовариства дітей, батьків, персоналу та соціального оточення, о Створення педагогічної системи, центрованої на потреби дитини та її сім'ї, о Формування міждисциплінарної команди фахів­ців, які організовують освітній процес.

Діяльність проходить у кілька етапів відповідно до поставлених завдань.

Перші кроки впровадження інклюзивної практики

−    Керівник дитсадка приймає рішення про органі­зацію інклюзивної практики в закладі, о Разом з представником від управління освіти ке­рівник аналізує кваліфікацію фахівців, комплек­тацію предметно-розвивального середовища, освітніх програм і технологій, за якими працює заклад, на відповідність їх умовам реалізації ін­клюзивних цілей.

−    Керівник обговорює з педколективом основні цілі, цінності та принципи інклюзії, перспектив­ний та поточний плани дій колективу, визначає робочу групу та координатора з організації ін­клюзивної практики в ДНЗ. о Координатор або представники робочої групи проводять зустрічі з комісією з комплектуван­ня для визначення дітей з особливими освітні­ми потребами, які приходять до дитсадка, і для отримання рекомендацій від психолого-медико- педагогічної комісії, о За наявності в закладі консалтингового центру проводиться первинний прийом дітей з особли­вими потребами для діагностики та розробки рекомендацій, о Робоча група (це можуть бути фахівці Консал­тингового центру разом з педагогами) на основі рекомендацій, отриманих від психолого-медико- педагогічної комісії, і за результатами діагности­ки, проведеної фахівцями садка, затверджують освітній маршрут для дітей з особливими потре­бами в дошкільному закладі (Лекотека, Служба ранньої допомоги, група розвитку «Особлива дитина», інклюзивна група, додаткові заняття з фахівцями), розробляють індивідуальний освіт­ній план.

−    Керівник вибирає команду фахівців для обслуго­вування інклюзивної групи, о Педагоги розробляють заходи з адаптації дітей групи до приходу дітей з особливими потре­бами.

−    Керівник, педагоги та фахівці проводять зустрічі з батьками вихованців з особливими потреба­ми та з дітьми вікової норми для роз’яснення та узгодження нових умов.

−    Керівник підписує договір з батьками вихован­ців.

−    Робоча група визначає параметри діагностики дітей в адаптаційний період.

−    Педагоги складають розклад та розпорядок дня.

Якщо дитсадок прийняв рішення включити в освітній процес дитину з особливими освіт­німи потребами, то передусім слід скласти освітній проект, у якому враховуватимуться особ­ливості дитини та плануватимуться зміни освітньо­го середовища.

Якщо в малюка порушено фізичну сферу, плану­ється весь маршрут його пересування по закладу, всі режимні моменти та їх забезпечення (відвіду­вання туалету, сидіння за столом, прогулянки, ру­хові заняття), плануються педагогічні дії з організа­ції навчання та взаємодії дитини з іншими дітьми.

Якщо порушення в дитини пов’язані з емоційно-вольовою сферою, продумуються дії вихователя щодо узгодження способів управління групою та залучення новачка до дитячої спільноти.

Якщо в дитини порушення розумової сфери – потрібні добре продумані програма з розвитку та корекції, яка відповідає можливостям дитини, і форми узгодження та організації різнорівневих програм на заняттях у групі.

Дуже важливо, щоб вихователі освоїли індиві­дуальний підхід, який застосовують у своїй про­фесійній діяльності фахівці (психологи, логопеди, дефектологи). Для цього педагогів слід навчати на курсах професійної перепідготовки та підви­щення кваліфікації, створити в дошкільному за­кладі міждисциплінарні команди фахівців.

Подальші кроки в організації інклюзивної практики

Розробка концепції організації інклюзивної прак­тики, що включає основні цінності й технології їх реалізації.

−    Розробка освітньої програми з урахуванням державних вимог та особливостей інклюзивного процесу.

−    Створення методичного забезпечення освітньо­го процесу.

−    Запровадження варіативних форм реалізації ін­клюзивної освіти.

−    Підвищення професійної кваліфікації педагогів та фахівців.

−    Створення міждисциплінарної команди педагогів та фахівців для розв’язання завдань індивіду­альної та групової діагностики й розробки інди­відуальних і групових освітніх планів.

−    Створення предметно-розвивального середо­вища.

−    Розробка нової структури управління інклюзив­ним закладом.

−    Налагодження партнерських взаємин з усіма учасниками освітнього процесу.

−    Створення мережевої взаємодії з організаціями-партнерами.

Сьогодні вже є певні досягнення щодо впро­вадження інклюзивної практики, що свідчать про комплексні зміни у демократизації вітчизняної сис­теми освіти загалом та покращенні життя дітей з особливими потребами та їхніх сімей зокрема. 

 

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА: шляхи впровадження

Сьогодні проблемам включення дітей з особливими по­требами до соціального життя й загальноосвітнього простору приділяється особлива увага. Так, на Всеукраїнській конфе­ренції, організованій МОН України («ДВ», 2013, №6), впровадження інклюзивної освіти визначено як одне з важливих завдань. Водночас реалізувати його у ни­нішніх умовах непросто. На допомогу керівникам і педагогам подаємо своєрідний алгоритм уведення інклюзивної практики в роботу дитсадка.

ПОНЯТТЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, процес входження у світове економічне співтовариство зумовили зміну ставлення суспіль­ства до проблем людей з обмеженими можливостя­ми здоров’я, привели до усвідомлення необхідності їх ширшої інтеграції в соціум. Так, у 1994 р. 92 краї­ни, зокрема й Україна, прийняли Саламанкську де­кларацію, в якій пріоритетним завданням освітньої політики було проголошено створення інклюзивної освіти.

До кінця XX ст. у багатьох розвинених країнах світу (США, Великій Британії, Німеччині, Сканди­навських країнах) провідною стратегією в освіті ді­тей з особливими потребами стала інтегративна освіта, за якої для включених у загальноосвітній процес дітей з особливими потребами створюва­лися додаткові спеціальні умови.

Інтегративна освіта полягає у створенні корекційних класів у масових школах і відповідних груп у дитячих садках. Це – перший крок від класичної системи спеціальної освіти (яка передбачає повну сегрегацію «особливих» і «нормальних» дітей) до освіти, що визнає відмінності між людьми як цін­ність і приймає кожну людину як повноправного учасника освітнього процесу.

Досвід реалізації інтеграційних програм показав, що, з одного боку, індивідуальний підхід, який за­стосовується до дітей з особливими потребами, конче потрібний кожній дитині, а також, що ство­рені в процесі роботи методи і способи навчання та виховання відкривають нові перспективи для ді­тей з нормативним розвитком. З іншого боку, ста­ло очевидним: виокремлення «особливих» класів і груп часто призводить до виключення «особливих» дітей із соціального життя школи й дитячого садка, створює певні бар’єри в спілкуванні та взаємодії дітей. Тому від ідеї інтеграції почали переходити до ідеї інклюзії – спільного навчання й виховання ді­тей з різними стартовими можливостями.

Інклюзивна освіта передбачає особистісно орі­єнтовані підходи, методи навчання для кожної ди­тини з урахуванням її особливостей, здібностей, психофізіологічних порушень. Це – гнучка систе­ма, де враховуються потреби всіх дітей, не тільки з проблемами розвитку, а й різних етнічних, со­ціальних груп, різної статі, віку. Система навчання підлаштовується під дитину, а не дитина під сис­тему, тож переваги дістають усі вихованці. Діти з особливими потребами можуть перебувати в групі повний час або частково, навчаючись з підтримкою і за індивідуальним навчальним планом.

Інтеграція передбачає адаптацію дитини до ви­мог системи, інклюзія ж полягає в адаптації сис­теми до потреб дитини.

Отже, інклюзивна освіта – наступний крок у роз­витку освіти не тільки дітей з особливими потреба­ми, а й усієї освітньої системи.

ЩО ДАЄ ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

ДИТИНІ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Конституція України, Закон України «Про освіту» гарантують усім дітям право на освіту, отже, й мож­ливість реалізувати це право в усіх державних на­вчальних закладах незалежно від статі, раси, націо­нальності, соціального та майнового стану, стану здоров’я, місця проживання тощо. Діти з особли­вими потребами мають право на задоволення своїх потреб так само, як і всі інші члени суспільства.

Перебування в групі зі здоровими однолітками дає дитині можливість набувати комунікативних та соціальних навичок відповідно до її віку, спільні заняття сприяють концентрації її уваги, посиленню мотивації до навчання.

Досвід перебування в інклюзивній групі – добре підґрунтя для подальшої освіти та набуття вмінь, конче потрібних для успішного самостійного життя в суспільстві.

 

Тема: Сучасна система дошкільної освіти

 

1.   Система дошкільної освіти, її нормативно – правова база.

2.   Складові системи освіти

3.   Основні принципи дошкільної освіти в Україні.

4.   Функції закладу дошкільної освіти.

5.   Принципи системи національного виховання дітей дошкільного віку.

6.   Організація діяльності закладів дошкільної освіти відповідно сучасних вимог.

 

1. Система освіти – сукупність освітніх закладів, призначених для цілеспрямованої освітньої діяльності.

     

Дошкільна освіта – обов'язкова, первинна складова частина системи безперервної освіти в Україні.

 

Її функціонування регламентує:

−    Конституція України

−    Закон України «Про освіту » (2017 р.)

−    Закон України «Про дошкільну освіту» (2001 р.)

−    Закон України «Про охорону дитинства»

−    Конвенція ООН про права дитини

   

Нормативно-правова база:

−    Базовий компонент дошкільної освіти (2012 р.)

−    Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку

−    Інструктивно-методичні рекомендації

 

 

2. Складові сучасні системи освіти

−    дошкільна освіта

−    повна загальна середня

−    спеціалізована

−    професійна (професійно-технічна)

−    фахова передвища

−    вища освіта

−    освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта

 

Повна загальна середня освіта

(три рівні)

−    початкова освіта (4 роки)

−    базова середня освіта (5 років)

−    профільна середня освіта (3 роки)

Закон України «Про освіту» (2017 р.) 

 3. Метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей  шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

 Принципи дошкільної освіти

−    доступність;

−    рівність умов для різнобічного розвитку дитини;

−    єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;

−    єдність виховних впливів сім’ї та дошкільного закладу;

−    наступність і перспективність між дошкільною і початковою освітою;

−    особистісно – орієнтований підхід до розвитку дитини;

−    демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

−    відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільної освіти особливостями розвитку та стану здоров'я дошкільника.

 4. Функції закладу дошкільної освіти

−    Оздоровча

−    Освітня

−    Соціальна

−    Просвітницька

 Заклад дошкільної освіти – це заклад освіти дітей від двох місяців до шести (семи) років, який здійснює догляд, оздоровлення, виховання і навчання дітей.

Освіта, яка забезпечує включення дітей з особливими потребами в загально – розвиваючі процеси – інклюзивна.

 5. Принципи системи національного виховання

−    народність

−    культуровідповідність

−    природовідповідність

−    гуманізація

−    демократизація

−    безперервність

−    етнізація

Національний заклад освіти – це дошкільний заклад, який забезпечує трансляцію культури народу, сприяє етнізації особистості, засвоєнню духовних надбань нації.

 6. Організація діяльності закладів дошкільної освіти відповідно сучасних вимог.

(Інструктивно-методичні рекомендації).

 

Тема: «День Святого Валентина – свято закоханих сердець»

Мета:  ознайомити студентів з історією виникнення свята, етикою міжособистісних стосунків, якої дотримуються закохані люди; розширити світогляд студентів, підвищити їхній культурний рівень, за допомогою поезії виховувати високий естетичний смак;

продовжувати  формувати вміння в оформленні святкової аудиторії відповідно темі заходу; виховувати почуття поваги та взаєморозуміння один до одного, сприяти формуванню дружніх стосунків та почуття взаємодопомоги взаєморозуміння.

Обладнання: матеріали для прикрашання аудиторії, привітання на дошці, святкове серце для привітань, сердечка для побажань, скоч, солодкі Валентинки для всіх присутніх, папір для виготовлення Валентинки (орігамі).

                                                                 Хід заходу

Наставник: Наша година незвичайна, бо ми сьогодні зібралися напередодні такого гарного свята – Дня Святого Валентина. Подарунки, квіти, цукерки, увага, поцілунки і милі зізнання – все це говорить про те, що наступає довгождане свято – День Святого Валентина. Його чекають всі закохані, адже 14 лютого можна ще раз нагадати дорогій людині про свої почуття або ж зізнатися в цьому вперше.

Привітання зі святом

Ведуча 1: Тож давайте разом з Вами зробимо екскурс в історію свята.

      Читання вірша

У сей истории путь длинный.

Давно то было. Древний Рим.

Рука Святого Валентина

Любовь тайком несла двоим.

Он отношения влюбленных

Обрядом церкви освящал.

Переступив черту закона,

Сам от доноса пострадал.

Хотя февральскою порою

                          Духовный пастырь был казнен,

Навеки имя золотое

                          Осталось средь святых имен.

Когда последние снежинки,

Кружа, рисуют миражи,

Мы посылаем Валентинки

Тем, чьей любовью дорожим!

День Святого Валентина – свято древнє. Доки дійсна історія дійшла до наших часів, вона обросла безліччю легенд. Християнська легенда свідчить, що Валентин жив в III столітті н.е. в римському місті Тернії. У цей період Римом правив імператор Юлій Клавдій II, який хотів завоювати світ. Але на його шляху до мети встала проблема недоліку воїнів в римській армії. Мала чисельність солдатів не дозволяла здійснювати результативні військові походи. Корінь всіх проблем Клавдій бачив в шлюбі і тому заборонив обряд вінчання, оскільки в кожному неодруженому чоловіку він бачив потенційного солдата.

Ведуча 2: Святкування дня Святого Валентина відбулося з давньоримського свята Луперкалій, на честь бога Фавна, покровителя стад (Луперк – одне з його прізвиськ), який святкували щорічно 15 лютого. Це було свято достатку.

За день до свята Луперкалія святкували свято Римської богині браку, материнства і жінок Юнони і бога Пана. Цього дня дівчата писали любовні листи. Листи поміщали у величезну урну, а потім чоловіки тягнули листи. Потім кожен чоловік починав доглядати ту дівчину, любовний лист якої він витягнув.

День святого Валентина колись називали "Пташиним весіллям". Раніше вважали, що птахи утворюють шлюбні пари саме в другий тиждень другого місяця року.

У стародавньому Римі колись жив лікар на ім’я Валентин. Його можна навіть назвати "доктор гастроном", оскільки він завжди був стурбований тим, щоб ліки, які він виписував приймати хворим, мали приємний смак. Для надання чудового смаку лікам він змішував гіркі мікстури з вином, молоком або медом. Він промивав рани вином і використовував трави для полегшення болю.

Ведуча 1: Романтична легенда про святого Валентина.

Святий Валентин також був проповідником. Хоча в ті часи християни в Римі переслідувалися, він став священником. Валентин жив за часів Клавдія ІІ, такого, що проводив безліч загарбницьких воїн. Коли у Клавдія виникли проблеми з набором нових солдатів в армію, він вирішив, що причина криється в прихильності солдатів до своїх дружин і сімей. І скасовував весілля і заручини.

Валентин молився про здоров'я своїх пацієнтів, а також таємно вінчав закохані пари. Одного дня тюремник римського імператора постукав в двері Валентина. За руку він тримав свою сліпу доньку. Він дізнався про здібності Валентина і благав Валентина вилікувати доньку від сліпоти. Валентин знав, що недуга дівчини практично невиліковна, проте  дав слово, що зробить все можливе, щоб її вилікувати. Він призначив дівчині мазь для очей  і сказав прийти ще через деякий час.

Минуло декілька тижнів, але зір до дівчини так і не повернувся. Проте чоловік і його донька не сумнівалися в своїй вірі в лікаря Валентина і продовжували призначений ним курс лікування. Одного дня римські солдати увірвалися в житло Валентина, знищили ліки і узяли його під арешт із-за релігійних переконань.

Коли батько хворої дівчини дізнався про арешт Валентина, він хотів втрутитися, але був не в силах чим-небудь допомогти. Валентин знав, що швидко його стратять. Він попросив у тюремника папір, ручку і чорнило і швидко написав дівчині прощальний любовний лист. Валентина стратили того ж дня, 14 лютого 270 року.

Коли тюремник повернувся додому, його зустрічала донька. Дівчина відчинила записку і знайшла всередині неї жовтий шафран (крокус). У записці було написано "Від твого Валентина". Дівчина узяла шафран на долоню і побачила його виблискуючі кольори. Відбулося диво: зір дівчини відновився.

 

Ведуча 2:

За іншими даними, донька тюремника сама полюбила Валентина, але він, давши обітницю безшлюбності, не міг відповісти взаємністю на її почуття і в ніч перед стратою (тобто 13 лютого) прислав їй зворушливий лист. Як було насправді – нам вже не розібратися, але зрозуміло, що Валентин загинув в ім’я Любові.

У 496 році Папа Римський Геласиус оголосив 14 лютого днем Святого Валентина. Завдяки цьому указу цей день почали відзначати як день всіх закоханих.

День Святого Валентина відзначається в Європі з XIII ст., в США – з 1777 р. Хоча на Русі було своє свято закоханих, яке відзначалося 8 липня і пов'язане з історією любові Петра і Февронії.

У кожній країні день всіх закоханих проголошується і відзначається по-різному та має свої неповторні і оригінальні традиції.

Пропонуємо ознайомитися з цими традиціями.

Ведуча 1:  Любовна географія

                                                                Англія

У Англії було прийнято вибирати собі «Валентину». Вибір супроводжував

незвичайний ритуал: молоді люди, зібравшись разом, на папері писали імена дівчат, потім перемішували їх в капелюсі і тягнули. Дівчина, ім’я якої випало парубкові, на рік ставала його «Валентиною», а він її «Валентином». У обов’язки парубка входило написання сонетів, гра на лютні і постійний рицарський супровід дами.

В Уельсі закохані обмінювалися «Ложками любові», які треба було самостійно вирізувати з дерева. Вони несли в собі таємниче послання, оскільки прикрашалися сердечками, замочними щілинами, які твердили: «Ти знайшов шлях до мого серця».

На сьогодні особливістю святкування Дня Святого Валентина у Великобританії є те, що британці посилають любовні листи не тільки друзям і знайомим, але і своїм домашнім тваринам.

Ведуча 3:                                                   Америка

У Америці було прийнято посилати марципани своїм нареченим і нареченому, оскільки ці тістечка були символом міцних і цінних взаємовідносини. Марципани містили цукор, який був дуже дорогий. Широкого розповсюдження «марципанове зізнання» набуло з 1800 року, коли цукровий буряк увійшов до виробництва. Налагодивши виробництво карамелі, американці почали випускати червоно-білі цукерочки і продавати в коробочках у формі серця. Червоний колір символізував пристрасть, а білий – чистоту любові і щирість почуттів.

Ведуча 1:                                                    Японія

У 30-ті роки минулого століття свято стало масовим і в Японії. Японці трансформували традиційне свято в так званий «8 Березня для чоловіків», адже подарунки цього дня отримують в основному представники чоловічої статі. Як презент японець одержує різноманітні чоловічі аксесуари – портмоне, бритви, запонки, краватки тощо.

 

 

Ведуча 2:                                                    Франція

Французи вважають за краще дарувати (і отримувати) коштовності. До речі, їх внеском в розвиток свята стало написання в «валентинках» чотиривіршованого  зізнання в коханні.

 

Ведуча 3:                                             Саудівська Аравія

Саудівська Аравія – єдина країна, в якій святкування 14 лютого офіційно заборонене. Ті, хто не послухалися, повинні будуть заплатити величезний штраф. Причиною такої заборони послужило виведення Саудівської Комісії з впровадження чесноти і запобігання гріху. Він свідчив, що День Святого Валентина слід заборонити, оскільки це свято «бентежить розуми підростаючого покоління Саудівської Аравії і свята такого роду культивують як гріх». Всім магазинам країни заборонено законом торгувати плюшевими ведмедиками, валентинками і рештою атрибутів цього свята. Квітковим магазинам цього дня заборонено продавати червоні троянди.

Ведуча 1:                              Слова кохання на інших мовах

      Як звучать три заповітні слова, які так хочеться почути і сказати коханому, на різних мовах світу? Саме 14 лютого ці зізнання є самою повторюваною фразою в історії. Різне поєднання звуків несе одні і ті ж емоції у росіянина і шведа, українця і француза, японця і китайця. Можна сказати своєму коханому(ній) «Я тебе кохаю» на 16 мовах миру.

Український «Я тебе кохаю»

Російський «Я тебе люблю»

Білоруський «Я цябе кахаю» (Я цабе кохаю)

Ангийський«I love you» (Айлавью)

Польський «Kohamcie» (Кохам цие)

Італійський «Tiamo» (Ті амо)

Французький «Jet’aime» (Же тем)

Іспанський «Teamo» (Ті амо)

Німецький «Ichliebedich» (Іх лібе дих)

Японський «Aishiteimasu» (Аі шите имасу)

Китайський «Woainei» (Во ай ні)

Португальський «Teamo» ( Ті амо)

Єврейський «Aniohevotakh» (Анни охев отах)

Ірландський «Thaimingrabhleat» (Тайм ин гра літ)

Грецький «S’agapo» (С’агапо)

Шведський «Jagalsakardig» (Яг алскар диг)

Ведуча 3:                   Символи дня Святого Валентина  

Троянда.   Згідно легенді, улюбленою квіткою Венери була червона троянда. Вперше штучно вирощені троянди побачив світ близько 5 тисяч років назад в Азії, а дикі троянди прикрашають Землю вже 35 мільйонів років. По різним даним в день Святого Валентина в світі продають від 3 до 5 мільйонів троянд. Ця тенденція зростає.

Про походження троянди існує така історія: богиня Флора, побачивши красиву дівчину, перетворила її на квітку, яку Афродіта наділила красою, а три Грациї обдарували квітку блиском і шармом. Діоніс підніс йому в подарунок божественний ароматний нектар.

З часом цей шедевр був дарований богові любові Еросу і названий «Королевою квітів – трояндою».

Згідно римської версії, прекрасна дівчина на ім’я Троянда була улюблена всіма хлопцями невеликого села. Але Троянда була холодна до всіх поклонників, оскільки їх визнання відрізнялися банальністю. Одного разу хлопці збунтувалися проти Троянди, виламали двері її будинку і убили дівчину. Богиня Діана була дуже обурена цією подією, тому Троянду вона перетворила на прекрасну квітку, а хлопців – в шипи троянди.

      Ведуча 1: Троянда має свою мову, залежно від кольору. Якщо ви хочете зробити правильний вибір, потрібно знати, що:

Червоні троянди означають «Я люблю тебе»

      Букет, що поєднує червоні і білі троянди, символізує дружбу і тепле відношення

Рожеві троянди несуть в собі витонченість і елегантність

Жовті – радість

Коралові – бажання

Бордові троянди – комплімент жінці і її зовнішності

Білі троянди говорять: «Ти божественна»

Троянда блідих відтінків символізує дружбу

Букет троянд, що розпустилися, символізує подяку

Пелюстки троянд говорять про надію.

Ведуча 2:    Серце

Відвіку люди вірили, що такі відчуття як любов, ненависть, успіх, гнів, подяка і дружба знаходяться в людському серці. З популяризацією свята всіх закоханих, серце стало символом любові.

Зараз кожен із Вас отримає сердечко на якому ви зможете висловити свої найкращі побажання коханим і ми разом із вами сформуємо велике серце кохання на Землі.

Виконання завдання. Привітання один одного зі святом.

Ведуча 3:    Птахи

Барвисті африканські папуги вважаються за «птахів любові» через те, що коли збираються в пари, сідають дуже близько один до одного і періодично сполучають дзьоби, як би «цілуючись».

За улюблених птахів Венери прийнято вважати блакитних голубів, адже саме ці птахи утворюють пару на все життя і спільно піклуються про пташенят. Голуби – символ не тільки миру, але і любові та вірності.

Ведуча 1:    Валетинки

Перша валентинка побачила світ в 1415 році з легкої руки Чарльза, Герцога Орлеанського. Він знаходився у в’язниці і писав своїй дружині любовні послання з камери.

Сама старовинна валентинка, що збереглася до наших днів, знаходиться в Британському музеї. В Англії валентинками відвіку обмінювалися замість подарунків, роблячи листівки з кольорового паперу і підписуючи різноколірним чорнилом.

Розквіт валентинок був в 18 столітті, а в 19 – вони набули серійного виробництва. Тоді валентинки друкували чорно-білим чорнилом, а малюнки робили на фабриках вручну.

 Ведуча 2:   А зараз ми навчимося виготовляти Валентинку своїми руками, до якої завтра помістимо сюрприз та адресуємо її своїй коханій людині або своїм  рідним.

Виготовлення  Валентинок (орігамі).

 

 Ведуча 3:   Шоколад    

       Шоколад і цукерки – невід’ємний атрибут 14 лютого. Шоколад був відкритий аптеками в Центральній Америці. Колумб привіз какао-боби в Європу, але виготовляти з них шоколад стали лише в 1847 році. Казанова під час зваблювання дам, віддавав перевагу шоколаду як приманці, на відміну від шампанського. Першу коробочку шоколаду у формі серця створив Річард Кадбері в 1861 році.

  Наставник, ведучі:

        На завершення нашої святкової години сьогодні кожному із Вас ми подаруємо шоколадну валентинку, яка буде символом дружби, взаєморозуміння, поваги  і любові у нашій студентській родині.

  Дякуємо за увагу!

 Вручення подарунків студентам групи.